ІЩЕ СТО ГРАМІВ ЗА СЕКС

Тю, як народ любить цю вічну тему. Жоден мій запис не викликав такого буйного (30 коментарів) обговорення в моєму тихому журнальчику.  І у зв'язку згадалося - одразу, як Забужко видала свою знамениту й важкочитабельну книжечку, надихнулося мені написати книжку-відповідь. З чоловічої, т-скаать, позиції. Чи пози. І назву придумав: "Лабораторний практикум з українського сексу в тоталітарних умовах". З цинічним епіграфом: "Он как заґаваріт на украінском - баби от ізумлєнія рот аткривают, а он бистрєнько в абразававшеєся атвєрствіє внєдряєт дєтародний орґан". Ця гидотна репліка - від одного знайомого про іншого знайомого. От.  Одначе написати Чоловічий Український Маніфест (ЧУМ) якось тоді не склалося. А тепер уже пізно. Ґоди нє тє. Не хочу бути схожим на українських радянських письменників кінця 60-х - початку 80-х років, котрі в передчутті почесного місця на Байковому згадували у своїх творах комнезамівську юність, коли жменями гребли насіння з дівчачих пазух, оздоблюючи ці немічні спогади на диво одноманітними "образами": "перса мов дині-дубівки" та "пружне лоно".
Тому "Практикум" лишається розсіяний у ноосфері...