3.1415926 Людинознавство

[zieg]

Колись їхали з жінкою на таксі. Говорили про щось своє. Водій довго мовчав, а потім усе таки вилив на нас своє обурення життям: "Вот ви жівьотє в свайом міркє, гаварітє там на украінском, і знать нє желаєтє, што здєсь тваріцца". Либонь, я справді жив у свайом міркє, бо ні разу не чув прізвища Слюсарчук. Аж тепер зацікавився. Прочитав дві-три статті, переглянув видиво на Ю-тубі... Ну що я можу сказать... Це ж треба аж так не знатися на людях, щоб не второпати з першої секунди. Я теж не великий знавець соціальних типажів, але в давнину запросто визначав переодягнених чи відставних військовиків - теперішніх не визначу, бо вони всі на бабів схожі. Легко вирізняв тодішніх міліціонерів - вони мали специфічний дерев'яний вираз обличчя. Про обличчя теперішніх мєнтів промовчу. На вулиці Ломоносова силует іноземного студента був геть не такий, як силует радянця - за ходою, за поставою. Навіть мовчазного українця міг одрізнити від мовчазного чухономовного - мімічні м'язи теж беруть участь у мовленні й створюють певну маску. Тепер звісно, навички частково втрачені, бо живу в свайом міркє, а у зовнішньому світі все так перемішалось... Одначе "нейрохірурга" розкусив би з першого погляду. Ну морда ж генетичного виродженця, міміка дегенерата, очиці дауна, манери птушника.
А ще мені б допомогли чіткі правила:
1. Ніколи, нізащо, ні за яких обставин не довіряти особам, що не вимовляють "Р";
2. Ніколи, нізащо, ні за яких обставин не довіряти особам з неформатним носом.

P.S. Він, часом, Ляшкові не брат?

Comments

[pav1o.livejournal.com]

P.S. До речі, у нас на Закарпатті була чудова історія з аналогічним кадром, який будував космодром поблизу Мукачева.

Звали його, здається, Монтажніков. Хлопець добре освоїв фізіономіку типового керманича, повертався всім корпусом, без повороту шиї.

Якось він приїхав на завод залізо-бетонних виробів, відрекомендувався начальником суперсекретного будівництва і попросив директора заводу виділити йому зб-плит на 50 метрів злітної смуги космодрому, бо ж трохи не вистачає. Йому виділили плити і транспорт, він прямо з машин все розпродав в найближчих селах.

А ще він в мого діда якось попросив кілограм золота та ціанистій калій "для наукових експериментів".

Прикольний був чувак, мав посвідчення інкасатора, ходив з пушкою. Коли підробив звання героя совітського союзу, його нарешті закрили, але з часом він став директором колгоспу десь у Сибіру, на спецпоселені.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Ще в 60-х роках був у сссрі крутий пройдисвіт, який прикидався генерал-майором медичної служби. Не тямлячи нічого ні в медицині, ні у військовій справі. А всіляких "капітан-лейтенантів" було море - шлюбні аферисти збагнули, що жіноче серце небайдуже до моряків, і користувалися цим, щоб грабувати дурненьких розводних дамочок.