НЕЗЛАМНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ
Jan. 15th, 2009 10:11 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ziegНа початку 90-х модно було святкувати 500-річчя козацтва. Відбувалося це дійство на березі затоки (забув, як називається) коло села Капулівка. Я бував і на самому найпершому, здається, 90-го року, і колись напишу про це мемуар.
А нині пригадалося святкування в 95-му році. Приїхало нас під Капулівку небагато, потягом. Зустріли місцеві рухівці, перевезли на берег затоки. Там вони все підготували - привезли бочку з водою, дрова, поставили військові намети. Намети, власне, тільки "намітили", начепили на кілки, але не натягли як слід, з тим, що мешканці натягнуть самі, а якщо мешканців у якомусь наметі не буде, то ненатягнутий буде легше знімати.
Я приїхав зі своїм похідним наметом, з казанками, запасом харчів, спальником, поліетиленовою плівкою тощо. А люди, бачу, їхали так екіпіровані, наче в гастроном по батон вибігли. У шортах, хто з легким поліетиленовим пакетом, хто взагалі без нічогісінько. А це ж на три дні. До нашого приїзду погода два чи три місяці стояла на Херсонщині сонячна, ні краплини дощу, спека. А щойно ми приїхали - уночі як уперіщить дощ! І не перестає цілий день, іде та й іде. Хто міг, порозбігався по домах, а хто не міг - залишився в таборі. Їсти ні в кого немає, очікуваних "ларків" теж не видно, дехто збирав у затоці мушлі, пік у багатті і їв. Зате горілки у всіх було... Картина спостерігалася алегорична: Мерзле, мокре, голодне й невиспане козацтво поховалося в погано натягнуті намети (правильно їх ставити - це не по-козацьки), під які потоками затікала дощова вода, і глушило оковиту з піснями й скандуванням. Хтось один викрикує: "Будьмо!" І всі гуртом: "Будьмо, гей! Гей! Гей!" А наприкінці ще хтось фальцетом: "Бо ми того варті!"
А таки варті. Бо оптимісти, незважаючи на всі труднощі, які самі собі організовуємо.
А нині пригадалося святкування в 95-му році. Приїхало нас під Капулівку небагато, потягом. Зустріли місцеві рухівці, перевезли на берег затоки. Там вони все підготували - привезли бочку з водою, дрова, поставили військові намети. Намети, власне, тільки "намітили", начепили на кілки, але не натягли як слід, з тим, що мешканці натягнуть самі, а якщо мешканців у якомусь наметі не буде, то ненатягнутий буде легше знімати.
Я приїхав зі своїм похідним наметом, з казанками, запасом харчів, спальником, поліетиленовою плівкою тощо. А люди, бачу, їхали так екіпіровані, наче в гастроном по батон вибігли. У шортах, хто з легким поліетиленовим пакетом, хто взагалі без нічогісінько. А це ж на три дні. До нашого приїзду погода два чи три місяці стояла на Херсонщині сонячна, ні краплини дощу, спека. А щойно ми приїхали - уночі як уперіщить дощ! І не перестає цілий день, іде та й іде. Хто міг, порозбігався по домах, а хто не міг - залишився в таборі. Їсти ні в кого немає, очікуваних "ларків" теж не видно, дехто збирав у затоці мушлі, пік у багатті і їв. Зате горілки у всіх було... Картина спостерігалася алегорична: Мерзле, мокре, голодне й невиспане козацтво поховалося в погано натягнуті намети (правильно їх ставити - це не по-козацьки), під які потоками затікала дощова вода, і глушило оковиту з піснями й скандуванням. Хтось один викрикує: "Будьмо!" І всі гуртом: "Будьмо, гей! Гей! Гей!" А наприкінці ще хтось фальцетом: "Бо ми того варті!"
А таки варті. Бо оптимісти, незважаючи на всі труднощі, які самі собі організовуємо.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2009-01-16 03:00 pm (UTC)