![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Якщо вже вечір спогадів...
про армію, то повторю свій допис за 20 вересня 2008 року.
Стройова дедукція
Не знаю, чи існує при Радянській армії України інституція, що існувала при власне радянській армії - волонтерки сексуальних послуг для рядового та сержантського складу. Якісь такі каламутні нечупарні дівиці, що ґронами звисали з парканів в/ч, закликаючи до статевих інтеракцій недопоєних бромом солдатиків. У пошуках швидкоплинного "кохання" з'їжджалися вони в гарнізонну Смілу з найдальших закутків Черкаської області, часом привозячи з собою патогенну мікрофлору. В часи моєї служби жертвою диких диплококів став один хлопчина з дивним прізвищем Штебнер і такою ж конкретно арійською "заточкою" - однак цілковито україномовний. Не знаючи, як рятуватись од напасті, Штебнер звернувся в полковий медпункт - і фельдшер негайно доповів про лиху пригоду командирові полку. Штебнера, зрозуміло, вилікували - навіть не йодом і зеленькою, як це водиться в армії, а звичайним пеніциліном, однак життя хлопцеві отруїли до кінця служби. На кожному "пастраєнії" командир заради зміцнення воїнської дисципліни серед іншого застерігав солдатів од самоволок, у яких бувають різні НП, зокрема чіпляються ганебні хвороби. І неодмінно при цьому додавав: "Да, Штебнер?" Хлопець ридав.
Якось навесні цей таки командир, майор З., закінчивши на ранковому "пастраєнії" зі щоденними питаннями, викликав на плац кількох караульних з автоматами. Після чого наказує: "Пєрвая шеренґа - шесть шаґов впєрьод, вторая шеренґа - четирє шаґа впєрьод, афіцери і прапорщікі - на мєсте -- шаґам марш!" Бух-бух-бух - відміряли солдатики потрібну кількість кроків. Ми, офіцери, стоїмо ззаду, дивимося. Справа стоїть "управлєніє полка", в якому повно "ваєннослужащіх-женщін". Від наступної команди ми, всупереч стройовому статуту, роззявляємо роти: "Снять штани!"
Віддаю належне тодішньому майорові З. - він мав таку репутацію і так умів віддати "пріказаніє", що його слухались миттю. Ще бриніло останнє "-ни-и-и!!" а штанці в солдатиків були спущені нижче підківок на підборах. Після цього пан майор уважно обійшов стрій безштанних "солдатів удачі", на декотрих указуючи пальцем: "ти... ти... ти".
Після чого нова команда: "Всєм, кромє указанних мной - стать в строй!". Невказані стають у стрій. А вказаних командир (два метри зросту, між іншим) велить караульним вести на гауптвахту. Полк, що за час командування майора З. відвик чомусь дивуватися, стоїть спантеличений. Коли затриманих відвели з плацу, майор пояснив - на них були не "уставниє" труси. Мовляв, солдат у армійських синіх, протертих на колінах, трусах, до дівчат ходити не буде. А оці ж ось, затримані, всі були в "цвєтастих", спортивних та інших "ґражданскіх" трусах - тобто готові були побігти в самоволку до дівчат. "І принести в полк разной вєнєріческой зарази, атріцатєльно вліяющей на боєґатовность. Да, Штебнер?"
Отакий зразок нестандатного мислення. Той майор давно вже генерал-полковник... І якби він захотів стати українським Піночетом, я б зголосився писати для нього відозви та універсали.
Стройова дедукція
Не знаю, чи існує при Радянській армії України інституція, що існувала при власне радянській армії - волонтерки сексуальних послуг для рядового та сержантського складу. Якісь такі каламутні нечупарні дівиці, що ґронами звисали з парканів в/ч, закликаючи до статевих інтеракцій недопоєних бромом солдатиків. У пошуках швидкоплинного "кохання" з'їжджалися вони в гарнізонну Смілу з найдальших закутків Черкаської області, часом привозячи з собою патогенну мікрофлору. В часи моєї служби жертвою диких диплококів став один хлопчина з дивним прізвищем Штебнер і такою ж конкретно арійською "заточкою" - однак цілковито україномовний. Не знаючи, як рятуватись од напасті, Штебнер звернувся в полковий медпункт - і фельдшер негайно доповів про лиху пригоду командирові полку. Штебнера, зрозуміло, вилікували - навіть не йодом і зеленькою, як це водиться в армії, а звичайним пеніциліном, однак життя хлопцеві отруїли до кінця служби. На кожному "пастраєнії" командир заради зміцнення воїнської дисципліни серед іншого застерігав солдатів од самоволок, у яких бувають різні НП, зокрема чіпляються ганебні хвороби. І неодмінно при цьому додавав: "Да, Штебнер?" Хлопець ридав.
Якось навесні цей таки командир, майор З., закінчивши на ранковому "пастраєнії" зі щоденними питаннями, викликав на плац кількох караульних з автоматами. Після чого наказує: "Пєрвая шеренґа - шесть шаґов впєрьод, вторая шеренґа - четирє шаґа впєрьод, афіцери і прапорщікі - на мєсте -- шаґам марш!" Бух-бух-бух - відміряли солдатики потрібну кількість кроків. Ми, офіцери, стоїмо ззаду, дивимося. Справа стоїть "управлєніє полка", в якому повно "ваєннослужащіх-женщін". Від наступної команди ми, всупереч стройовому статуту, роззявляємо роти: "Снять штани!"
Віддаю належне тодішньому майорові З. - він мав таку репутацію і так умів віддати "пріказаніє", що його слухались миттю. Ще бриніло останнє "-ни-и-и!!" а штанці в солдатиків були спущені нижче підківок на підборах. Після цього пан майор уважно обійшов стрій безштанних "солдатів удачі", на декотрих указуючи пальцем: "ти... ти... ти".
Після чого нова команда: "Всєм, кромє указанних мной - стать в строй!". Невказані стають у стрій. А вказаних командир (два метри зросту, між іншим) велить караульним вести на гауптвахту. Полк, що за час командування майора З. відвик чомусь дивуватися, стоїть спантеличений. Коли затриманих відвели з плацу, майор пояснив - на них були не "уставниє" труси. Мовляв, солдат у армійських синіх, протертих на колінах, трусах, до дівчат ходити не буде. А оці ж ось, затримані, всі були в "цвєтастих", спортивних та інших "ґражданскіх" трусах - тобто готові були побігти в самоволку до дівчат. "І принести в полк разной вєнєріческой зарази, атріцатєльно вліяющей на боєґатовность. Да, Штебнер?"
Отакий зразок нестандатного мислення. Той майор давно вже генерал-полковник... І якби він захотів стати українським Піночетом, я б зголосився писати для нього відозви та універсали.
no subject
Іще 1996го він обійняв посаду начгенштабу, а це - генерал-полковницька посада (хоча Шкідченко на ній перебуваючи 2001го взагалі генерала армії отримав).
Ну, для читачів хто не бачив: тут згадували дещо про його біографію
http://nehrebeckyj.livejournal.com/142866.html?thread=1470482#t1470482
А от питання: яка мотивація була у цих дівчат?
Адже німфоманство - рідкісне явище.
Чи вони мешкали у населених пунктах з дуже сильною гендерною диспропорцією?
no subject
З дівками питання для мене незбагненне. Можливо, жінкам теж кортить сексу, як і чоловікам? А солдат нікому в її селі не розкаже.
no subject
>Можливо, жінкам теж кортить сексу, як і чоловікам
гг.. це ріторічне питання.. кортить, може навіть більше.. світова змова в тому, що вони як завжди звинувачують в цьому чоловіків так, що ті вірять (бо чоловікам приємно так про себе думати - мачо тіпа).
Як щє можно пояснити успіх твого дяді Колі? він знає цей секрет :))
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
Чайниками!