Ремінісценції

[zieg]

Се було в наприкінці застою, якраз у часі знаменитого Квітневого пленуму ЦК КПСС, з якого почалася perestroika, і якому я присвятив був вірша:

Розцвіла кульбаба - жовте на зеленому...
Сиплеться додолу яблуневий цвіт...
Ми вивчаєм радісно матер'яли Пленуму
І радіє з нами прогресивний світ.

Іду я, значить, до свого знайомого (не було телефонів у нас), а в його будинку ліфт не працює. Доводиться дибати по сходах. І вже на третьому поверсі чую запах. Дивлюсь - а на майданчику між поверхами сидить піонер - гальстух шовковий, яскраво-червоний - і сере. Аж упрів. Як-то кажуть: apud actis defecacionis. Я на нього: "Ах ти ж! Ану прибирай!" Піонер з переляку витяг з портфеля альбом, вирвав аркуш з малюнком якогось глечика і жменею згріб нароблене на аркуш... Я схопився за голову й пішов додому. Довго мучила совість.

З того часу минуло чверть століття і, думаю, піонер відісрав кривду вдвадцятеро.

Comments

[velvetvampiress.livejournal.com]

блін в нас срали постійно на сходах, поки вахтьоршу не завели. В чому прикол іспражняцця в таких місцях? якась загадка

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Очевидно, це якась анальна еротика за Фройдом. А може, сублімація потенційного диверсанта. Замість з небезпекою для життя підкладати міни під залізничний насип воно додає собі адреналіну сранням у неположених місцях... Хоч це не факт, що під час війни воно не сратиме. Сратиме з іще більшою силою, швидкістю й кількістю. Те ж саме й під час стихійних лих - для серунів і гімнюків настає роздолля. Страшно подумати, що буде, коли Нібіру підлетить ближче.

[velvetvampiress.livejournal.com]

просто в нас коли заловлювали, то били таких серунів. Особливо жінки нещадно били, бо вони ж це все мили. Так шо це таке дуже екстремальне хоббі було.

[lesya123.livejournal.com]

=Хоч це не факт, що під час війни воно не сра..=
дід розповідав що під час фінської(!) війни солдат(и?), якщо сідав оправитись - то замерзав.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

То на фронті. А таке сирло на передову не піде, тили обсиратиме.