Минулі пости з ЖЖ
Mar. 30th, 2011 10:47 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
zieg12 березня.
За чесні податки.
Ходив учора в податкову зніматися з єдиного податку й переходити на загальний. Бо прибутки проявляють упевнену тенденцію до зменшення аж до зникнення, а єдиний податок щомісяця мусиш платити...
Одно слово, простягаю я руку, щоб одчинити двері в осередок темних фіскальних демонів, як у цю мить якась дурочка як вирветься звідти! І ручкою дверей - мене по пальцях! З великого півнігтя зірвала, б... така! Боляче!
Покректав я, поплювався, здав у канцелярію заяву, виходжу на сонечко, оглядаю завдану травму - ніготь стирчить перпендикулярно до нігтьового ложа - няньчу хвору руку... І помічаю, якими очима дивляться на мене дрібні підприємці, що в тую податкову чимчикують... Один навіть не витримав: "Шо, уже началі пьітать?!"
14 березня
Ремінісценції
Се було в наприкінці застою, якраз у часі знаменитого Квітневого пленуму ЦК КПСС, з якого почалася perestroika, і якому я присвятив був вірша:
Розцвіла кульбаба - жовте на зеленому...
Сиплеться додолу яблуневий цвіт...
Ми вивчаєм радісно матер'яли Пленуму
І радіє з нами прогресивний світ.
Іду я, значить, до свого знайомого (не було телефонів у нас), а в його будинку ліфт не працює. Доводиться дибати по сходах. І вже на третьому поверсі чую запах. Дивлюсь - а на майданчику між поверхами сидить піонер - гальстух шовковий, яскраво-червоний - і сере. Аж упрів. Як-то кажуть: apud actis defecacionis. Я на нього: "Ах ти ж! Ану прибирай!" Піонер з переляку витяг з портфеля альбом, вирвав аркуш з малюнком якогось глечика і жменею згріб нароблене на аркуш... Я схопився за голову й пішов додому. Довго мучила совість.
З того часу минуло чверть століття і, думаю, піонер відісрав кривду вдвадцятеро.
23 березня
Про шкоду від махання руками
Двадцять років тому мені частенько доводилось літати на гелікоптері Ка-26 у Чорнобильську зону. І навколо зони. Наприклад, у місто Славутич. Якось майже навесні, десь у таку пору, як тепер, вилетіли ми зі Славутича і повернули вздовж Дніпра на Київ. А на льоду сиділи оті намахані, що завжди сидять на льоду над ополонками. Рибу ловлять, чи що. А летіли ми низенько, може метрів 25. І декотрі з тих намаханих забули про свою важливу справу, посхоплювалися й давай махати нашій маломоторній авіації. Намахані ж. А лід, знаєте, тане, вже тоненький. І от одне з намаханих - поки сиділо на своїй скриньці, то лід тримав, а як устало і замахало - лід трісь! - провалилося. Давай ми нарізати над ним кола, привертати увагу. Слава суті речей, колеги кинули йому якусь мотузку й витягли. Думаю, відпоїли горілочкою і нічого йому не сталося. А могло ж бути й отаке:
U.S. rescue chopper shoots six Libyan villagers as they welcome pilots of downed Air Force jet
Read more: http://www.dailymail.co.uk/news/article-1368633/Libya-war-US-chopper-shoots-6-villagers-welcomed-Air-Force-F-15-crash-pilots.html#ixzz1HQqbAxBw
Мораль: нІчого махати руками перед гелікоптерами. Обирайте для махання F-16, F-18, Mirage, Rafale, Tornado GR4 чи, якщо пощастить, Eurofighter. Це не так боляче.
Теги: Лівія, авіація, гуманізм, демократизація, дружній вогонь
За чесні податки.
Ходив учора в податкову зніматися з єдиного податку й переходити на загальний. Бо прибутки проявляють упевнену тенденцію до зменшення аж до зникнення, а єдиний податок щомісяця мусиш платити...
Одно слово, простягаю я руку, щоб одчинити двері в осередок темних фіскальних демонів, як у цю мить якась дурочка як вирветься звідти! І ручкою дверей - мене по пальцях! З великого півнігтя зірвала, б... така! Боляче!
Покректав я, поплювався, здав у канцелярію заяву, виходжу на сонечко, оглядаю завдану травму - ніготь стирчить перпендикулярно до нігтьового ложа - няньчу хвору руку... І помічаю, якими очима дивляться на мене дрібні підприємці, що в тую податкову чимчикують... Один навіть не витримав: "Шо, уже началі пьітать?!"
14 березня
Ремінісценції
Се було в наприкінці застою, якраз у часі знаменитого Квітневого пленуму ЦК КПСС, з якого почалася perestroika, і якому я присвятив був вірша:
Розцвіла кульбаба - жовте на зеленому...
Сиплеться додолу яблуневий цвіт...
Ми вивчаєм радісно матер'яли Пленуму
І радіє з нами прогресивний світ.
Іду я, значить, до свого знайомого (не було телефонів у нас), а в його будинку ліфт не працює. Доводиться дибати по сходах. І вже на третьому поверсі чую запах. Дивлюсь - а на майданчику між поверхами сидить піонер - гальстух шовковий, яскраво-червоний - і сере. Аж упрів. Як-то кажуть: apud actis defecacionis. Я на нього: "Ах ти ж! Ану прибирай!" Піонер з переляку витяг з портфеля альбом, вирвав аркуш з малюнком якогось глечика і жменею згріб нароблене на аркуш... Я схопився за голову й пішов додому. Довго мучила совість.
З того часу минуло чверть століття і, думаю, піонер відісрав кривду вдвадцятеро.
23 березня
Про шкоду від махання руками
Двадцять років тому мені частенько доводилось літати на гелікоптері Ка-26 у Чорнобильську зону. І навколо зони. Наприклад, у місто Славутич. Якось майже навесні, десь у таку пору, як тепер, вилетіли ми зі Славутича і повернули вздовж Дніпра на Київ. А на льоду сиділи оті намахані, що завжди сидять на льоду над ополонками. Рибу ловлять, чи що. А летіли ми низенько, може метрів 25. І декотрі з тих намаханих забули про свою важливу справу, посхоплювалися й давай махати нашій маломоторній авіації. Намахані ж. А лід, знаєте, тане, вже тоненький. І от одне з намаханих - поки сиділо на своїй скриньці, то лід тримав, а як устало і замахало - лід трісь! - провалилося. Давай ми нарізати над ним кола, привертати увагу. Слава суті речей, колеги кинули йому якусь мотузку й витягли. Думаю, відпоїли горілочкою і нічого йому не сталося. А могло ж бути й отаке:
U.S. rescue chopper shoots six Libyan villagers as they welcome pilots of downed Air Force jet
Read more: http://www.dailymail.co.uk/news/article-1368633/Libya-war-US-chopper-shoots-6-villagers-welcomed-Air-Force-F-15-crash-pilots.html#ixzz1HQqbAxBw
Мораль: нІчого махати руками перед гелікоптерами. Обирайте для махання F-16, F-18, Mirage, Rafale, Tornado GR4 чи, якщо пощастить, Eurofighter. Це не так боляче.
Теги: Лівія, авіація, гуманізм, демократизація, дружній вогонь
