КОМАНДНИЙ ГОЛОС ПАНА
Sep. 10th, 2010 07:36 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ziegНадибав давню, ще за травень, статтю Олега Вергеліса "Усі брешуть! Про «рятівників» рідного кіно" - http://telekritika.kiev.ua/daidzhest/2010-05-22/53156?theme_page=930&
Сподобалось: "...український дубляж - інколи прямо чудовий (якісний). Причому (чомусь) цей творчий процес частіше збігається саме з легкими й розважальними жанрами - бойовиками або дурилками. Як, наприклад, «Залізна людина-2». Де український мовний потік дивний, як Дніпро погожої днини. А ось (чомусь), коли браво беруться за серйозніші тексти, скажімо за історичні теми (наприклад, картина про Єлизавету І або інші аналогічні стрічки), то цей-таки український дубляж помітно кульгає, як Юродивий у «Борисі Годунові». Вуха в'януть! Смисл фільму руйнується. А чому? Тому що голосами «панів» говорити не навчаться... А ось рабів і клоунів - це добре виходить! «Панська культура» (мистецтво серйозне, ціннісне й осмислене) у нас здавна в загоні" [кінець цитати].
Не тільки в українських дубляжників проблеми з панськими голосами. У московських - те саме. Над цим добряче глумився Жванецький. Кажуть, що до війни при великих совіцьких кіностудях тримали спеціальних недостріляних "бабушєк із бившіх", котрі консультували акторів, як спинку тримати, як ноги ставити і як говорити, щоб замаскувати дерибасівське дитинство. До наших днів "бабушкі" не дожили, тож аристократія в московських кінах говорить і діє так, ніби зараз на х... пошле.
З другого боку, усе до одного сов і постсов населення аристократію буквально "в кіні бачило". А от що воно справді бачило, то це службу "в лавах". Для багатьох армія - єдина світла пляма їхніх утоплених у пиві життів. Тобто, військову тему населення знає. Але й тут йому "впарюють лабуду". Не тільки диктові "тигри" на гусеницях Т-55 та "катюші" на ЗИЛ-157, а й німців з АКМСами, радянців з латунними бряжками, ордени не з того боку... Хоч і розвелось повно реконструкторів, котрі знають усе, аж до кольору ниток, якими пришивали нарукавні нашивки вояки 2-го допоміжного батальйону 17 саперного полку 201-ї піхотної дивізії Вермахту в лютому 1942 року, проте режисери сміливо плюють на чужі знання і роблять, як "красівше". Утім, я почав з дубляжу, то до нього вернуся. Американські кінщики теж не особливо панькаються з військово-історичною правдою. Начепити на радянця портупею задом наперед - елементарно. Вирядити космічних бійців з "Аватара" у модний нині діджітал камуфляж - запросто. Хоч через кількасот років майбутнього він мав би сприйматися як просмолена воляча шкура на ратникові зі смердів. А ці вогненні кулі, що красиво здіймаються аж до неба - від вибухів звичайних наступальних гранат. А нескінченність набоїв у магазинах. О-о! Та головне: повний І-нет справжніх відеозаписів бойових епізодів дає змогу почути, як насправді говорять і що викрикують у бою військові люде. Одначе голівудські режисери плюють на суворі й невидовищні реалії - і кіношні військовики говорять та кричать по-кіношному. Не по правді, однак для цивільного вуха схоже на правду. Московські дубляжники добросовісно копіюють американців - і теж виходить хоч не по правді, але схоже на правду. А в нас... Бачив два-три фільми на військову чи близьку до військової тематики, дубльовані в Києві. Оскільки це було DVD, то не втримався від спокуси порівняти. Де в американському та москвинському варіантах звучать команди й накази, у наших чуються жалюгідні панічні вигуки та скиглення. Командир звертається до вишикуваних підлеглих тоном, який нагадує анекдотичного лейтенанта-дворічника з його "Поверніться, будь ласка, праворуч".
На жаль, з'явилась кепська мода не називати наприкінці фільму, хто працював над дубляжем, але й так видно, що перекладачі, актори, режисери цих кін навіть повз армійський паркан не проходили, через що й гадки не мають, які вони, ті військовики, і як вони говорять.
Тому питання про Юродивого з «Бориса Годунова» зберігає актуальність. Однак і питання про комедії та «дурилки» закривати не варто. НМД, пан Вергеліс просто неуважно їх дивився. Хоча це вже буде підігрування звільненому Семиноженку.
* * *
І, випереджаючи – так, я зробив би краще.
Сподобалось: "...український дубляж - інколи прямо чудовий (якісний). Причому (чомусь) цей творчий процес частіше збігається саме з легкими й розважальними жанрами - бойовиками або дурилками. Як, наприклад, «Залізна людина-2». Де український мовний потік дивний, як Дніпро погожої днини. А ось (чомусь), коли браво беруться за серйозніші тексти, скажімо за історичні теми (наприклад, картина про Єлизавету І або інші аналогічні стрічки), то цей-таки український дубляж помітно кульгає, як Юродивий у «Борисі Годунові». Вуха в'януть! Смисл фільму руйнується. А чому? Тому що голосами «панів» говорити не навчаться... А ось рабів і клоунів - це добре виходить! «Панська культура» (мистецтво серйозне, ціннісне й осмислене) у нас здавна в загоні" [кінець цитати].
Не тільки в українських дубляжників проблеми з панськими голосами. У московських - те саме. Над цим добряче глумився Жванецький. Кажуть, що до війни при великих совіцьких кіностудях тримали спеціальних недостріляних "бабушєк із бившіх", котрі консультували акторів, як спинку тримати, як ноги ставити і як говорити, щоб замаскувати дерибасівське дитинство. До наших днів "бабушкі" не дожили, тож аристократія в московських кінах говорить і діє так, ніби зараз на х... пошле.
З другого боку, усе до одного сов і постсов населення аристократію буквально "в кіні бачило". А от що воно справді бачило, то це службу "в лавах". Для багатьох армія - єдина світла пляма їхніх утоплених у пиві життів. Тобто, військову тему населення знає. Але й тут йому "впарюють лабуду". Не тільки диктові "тигри" на гусеницях Т-55 та "катюші" на ЗИЛ-157, а й німців з АКМСами, радянців з латунними бряжками, ордени не з того боку... Хоч і розвелось повно реконструкторів, котрі знають усе, аж до кольору ниток, якими пришивали нарукавні нашивки вояки 2-го допоміжного батальйону 17 саперного полку 201-ї піхотної дивізії Вермахту в лютому 1942 року, проте режисери сміливо плюють на чужі знання і роблять, як "красівше". Утім, я почав з дубляжу, то до нього вернуся. Американські кінщики теж не особливо панькаються з військово-історичною правдою. Начепити на радянця портупею задом наперед - елементарно. Вирядити космічних бійців з "Аватара" у модний нині діджітал камуфляж - запросто. Хоч через кількасот років майбутнього він мав би сприйматися як просмолена воляча шкура на ратникові зі смердів. А ці вогненні кулі, що красиво здіймаються аж до неба - від вибухів звичайних наступальних гранат. А нескінченність набоїв у магазинах. О-о! Та головне: повний І-нет справжніх відеозаписів бойових епізодів дає змогу почути, як насправді говорять і що викрикують у бою військові люде. Одначе голівудські режисери плюють на суворі й невидовищні реалії - і кіношні військовики говорять та кричать по-кіношному. Не по правді, однак для цивільного вуха схоже на правду. Московські дубляжники добросовісно копіюють американців - і теж виходить хоч не по правді, але схоже на правду. А в нас... Бачив два-три фільми на військову чи близьку до військової тематики, дубльовані в Києві. Оскільки це було DVD, то не втримався від спокуси порівняти. Де в американському та москвинському варіантах звучать команди й накази, у наших чуються жалюгідні панічні вигуки та скиглення. Командир звертається до вишикуваних підлеглих тоном, який нагадує анекдотичного лейтенанта-дворічника з його "Поверніться, будь ласка, праворуч".
На жаль, з'явилась кепська мода не називати наприкінці фільму, хто працював над дубляжем, але й так видно, що перекладачі, актори, режисери цих кін навіть повз армійський паркан не проходили, через що й гадки не мають, які вони, ті військовики, і як вони говорять.
Тому питання про Юродивого з «Бориса Годунова» зберігає актуальність. Однак і питання про комедії та «дурилки» закривати не варто. НМД, пан Вергеліс просто неуважно їх дивився. Хоча це вже буде підігрування звільненому Семиноженку.
* * *
І, випереджаючи – так, я зробив би краще.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2010-09-10 04:59 pm (UTC)Ну, а про наше великохамство хто тільки не говорив дошкульних слів...
no subject
Date: 2010-09-10 05:47 pm (UTC)no subject
Date: 2010-09-10 06:19 pm (UTC)no subject
Date: 2010-09-10 05:17 pm (UTC)Про мейли в ворді мабуть тільки лінивий не бачив, а ось останній прикол - це картрідер через мережевий джек.
Що стосується прізвищ тих, хто дублює та перекладачів, то на жаль є цілих три причини: перша - наше законодавство, де переклад не міняє правовий статус фільма, жадібність - коли наліком гроші йдуть, та позиція самих акторів.
Знаю чудний приклад, коли бухгалтерша захотіла себе в титрах і отримала.
no subject
Date: 2010-09-10 05:46 pm (UTC)no subject
Date: 2010-09-10 06:23 pm (UTC)no subject
Date: 2010-09-10 06:45 pm (UTC)no subject
Date: 2010-09-10 06:51 pm (UTC)no subject
Date: 2010-09-10 05:22 pm (UTC)no subject
Date: 2010-09-10 05:44 pm (UTC)no subject
Date: 2010-09-10 06:00 pm (UTC)no subject
Date: 2010-09-10 06:15 pm (UTC)no subject
Date: 2010-09-13 09:00 am (UTC)