КАЦАПИ

[zieg]

Перші кацапи з'явилися в нашому селі це за царя Опенька. Як пише Вікіпедія: "У селі й донині живуть нащадки російської сім'ї Соколових, яку Енгельгардт виміняв за породисту собаку. Аж із Смоленщини був вивезений досвічений коваль Єгор Соколов із сином Ярофеєм". З плином часу Соколови чогось поставали Соколовськими, декого з них я знав. Перед війною ще був лікар Цвєтаєв, якого старі баби пам'ятали довго й по війні. Втім, з таким барвистим прізвищем він, скоріше за все, кацапом не був. А от після війни чимало кацапів лишилося в селі у приймах. При чому замість стати завгоспами, комірниками, парторгами, ці, якісь "дярьовєнскіє", працювали простими колгоспниками. Були вони - принаймні на нашому кутку - рябі, куці, жилаві, досить роботящі. Вєдров, Судосьєв, Васільєв, Желнов, Живанов. Діти їхні успішно асимілювалися - у Вєдрова дочка навіть бандуристкою була - і, попри заліську говірку батька, самі говорити цією мєрянською пародією на слов'янську мову вже не вміли. Багато наїжджало кацапів-пенсіонерів у 70-х роках - доживати віка. Дехто не сам, а з молодшими. Селян ці новозавезені дивували - город не садили, свині не держали. Часто, як невістка покійної баби Харитини, промишляли тим, що ходили по сільських весіллях, а ще частіше - похоронах. Похорони в селі ледь не щодня, тож можна смачно попоїсти, а головне - напитися. Друге покоління етнічних кацапів, здається, все спилося. Третє покоління взагалі зійшло на пси - тюрмаки, алкаші, п'яні б...ді, курокради. А красти в людей кури - це в очах сільського населення найнижче моральне падіння. Найгірший злочин.
Отакий нарис з історії кацапської діаспори в українській Керелівці.