zieg | ПОБУТОВА ІСТОРІЯ (з циклу "Невольницькі плачі")

Дванадцять років вірою й правдою служив радіотелефон "Panasonic". З автовідповідачкою. А сьогодні не витримав психологічного тиску фінансової кризи - накрився. Мчу в найближчий магазин електроніки - "Сіті-ком", під "Дитячим світом". Так і так, хочу радіотелефон, з автовідповідачкою, щоб чіплявся на стіну. Продали мені такий телефон. Теж "Panasonic". Приїжджаю додому, встановлюю, заглиблююсь в інструкцію... і: "Оповіщення автовідповідача звучатимуть лише російською мовою". Ля! Так і кажу. Сідаю в машину, мчу, здаю. Їду на Петрівку . А вже 20:30. Відкритий тільки... "Сіті-ком". Іду, вибираю, допитую продавця, чи є ж українська мова. Запевняє, що є в телефонах "Panasonic" (!!!). Приїжджаю додому - "Оповіщення автовідповідача лише російською мовою". Це при тому, що на дисплеї можна вибрати і російську, й українську, й турецьку. Слава Перуну, можна записати своє привітання, своїм рідним голосом, однак усе одно функції відповідача звучать заліським наріччям: "У вас адно новає саапщєніє". Ля! ля! ля! ля! Ну що вам, падлюки, важко було записати не тільки московську тітку, а турецьку, українську, казахську тіток, щоб я МІГ ВИБРАТИ! І після цього якісь мерзотники сміють виводити "невольницькі плачі" про утиски їхнього узкава язика? Бо, бач, у кінотеатрах, у які вони після краху комунізму ніколи не ходили й не ходитимуть, "сплашноє блювання" і "дерьмова". До речі, вранці в кіоску з українських газет була тільки "Україна молода". Навіть жовту "Газету по-українськи", яка була доволі популярна, воріженьки якимось робом знищили. О. КПК іще хотілося - а вони "лише російською мовою". І автонавігатор. Ні. "Лише російською мовою". Бо україномовних водіїв просто не існує в природі. Щоправда Мітак Міо та LG буцімто мають українське меню. А от найкращі, "Ґармін" - "лише російською мовою". Українцям - другий сорт. І популярна програма Ай-Ґоу - "лише російською мовою". Навіть просту "Віндовз" годі купити українською. Ну не можу я й кіна перекладати, і "Віндовз" українізувати, і Ай-Ґоу писати. Не подужаю. Згадую слово й почуття, яким пронизана творчість мого землякаТараса Григоровича. Але поки що не скажу.

ПОБУТОВА ІСТОРІЯ (з циклу "Невольницькі плачі")

no subject