РОЗГРОМ

[zieg]

Я вчора сильно реготав. Якийсь кадр умістив на сайті "Сумно" статтю про мій переклад Мітчелового "Сну #9". http://sumno.com/article/grand-gvinjol-2-perekladatska-kleptomaniya-chy-tek/ Зробив це дуже по-вкраїнськи, бо вчасно (минуло всього три з гаком роки після виходу книжки), а головне - влучно. Розмазав мене, мов варення по коржику. Ретельно перелічив сигарети в пачці головного героя, кількість днів, прожитих ним на світі, кількість поверхів у будинку навпроти, кількість октав у голосі касирки, звірив покази годинників... Виявив, що скрізь я набрехав! І поставив сакраментальне запитання: "НАВІЩО?! Можливо, це якесь незначне особисте відхилення, на кшталт клептоманії – поміняти якомога більше пазлів у довіреному тобі тексті. Дрібне диверсантство чи проба своєї могутньої влади співавтора?" Питання, звісно, не до Негребецького, а до "British Council і Міжнародного Фонду «Відродження», котрі допомагали «Кальварії» у цій справі" - НАВІЩО вони "перекладачеві відверто переплачували, коли він так натхненно підійшов до роботи"? Бо ж "робота, на яку з гордістю зголосився цей експерт, йому просто не по зубах".

Втішає мене невтішного тільки початок останнього абзацу: "Рано чи пізно помиляється кожен". Бо автір люто помилився. Сумлінно звіряв мій переклад з іншим виданням, з іншою редакцією роману Мітчела - не з тим, з якого я перекладав. Ну буває таке, що письменники перевидають свої твори і при цьому вносять у них певні зміни. Оно в Гоголя є дві редакції "Тараса Бульби". Але ж не всі знають про такі можливості...

З цієї кумедної ситуації є два виходи. Перший - автір попросить у мене пробачення й зніме статтю з сайту "Сумно". Другий - автір, як це заведено в нас, українців, упреться гіллястими пантами й наполягатиме на своєму. Тоді хай з ним бесідує співвласниця видавництва пані Сладкевич. Бо завдано шкоди не тільки моїй діловій та професійній репутації.

Тьху, як серйозно сприймається останнє речення. Аж до несмаку...

Comments

[mykolap.livejournal.com]

а рецензії, як і публіцистика часто пишуться за принципом альтернативної історії: береться якийсь текст і переписується навпаки