БУВ У ГОРОДІ
Aug. 4th, 2010 11:26 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ziegЗ бліцвізитою навідав Чернівці. Не був тут майже 21 рік. Не вразила буковинська столиця ні тоді, ні тепер. Будинки гарні є
є симпатичні дворики
а цілісності нема. Місто не прагне бути красивим.
Красивим по-старовинному не прагне, бо нема смаку, красивим "по-модньому" не може, бо грошей нема. Так, де-не-де обкладуть туалетними кахлями фасад прадавньої кам'яниці, чи влаштують гарний садочок коло готелю "Буковина" - та й годі.
Бруківка крива, машини раз по раз гальмують, газують, у сполуці з особливостями чернівецького рельєфу та клімату це додає чаду атмосфері. З пам'ятниками - загальноукраїнська біда. Що Шевченко, що Целлан викликають підсвідоме бажання дати скульпторові ногою по яйцях.
Є серед пам'ятників і оцей:
Знизу він підписаний:
Чиясь співчутлива рука прикрасила монумент цвинтарним пластмасовим віночком...
У давнину мій добрий знайомий Тарас Фініков казав, що "Чернівці - це маленький Відень". Щось подібного пише й отут:
Безсоромна брехня, звісно. Втім, не буває суцільного негативу ні в чому. Скажімо, тутешні коротко- й кривоногі жінки мають для компенсації гарні бюсти. Чернівці ж мають пречудовий тінистий парк, у якому я з насолодою походив, пригадуючи "Червону руту". І взагалі, Чернівці - це не місто. У моєму розумінні місто - це село, яке розрослося до шалених розмірів, однак не втратило зв'язку з ріллею. Більшість постсовєцьких обласних центрів України - міста. Чернівці ж - город. Тобто, одгороджений од села населений пункт, побудований за інакшими принципами. Тому тут побувати варто. Але не в таку спеку.
є симпатичні дворики
а цілісності нема. Місто не прагне бути красивим.
Красивим по-старовинному не прагне, бо нема смаку, красивим "по-модньому" не може, бо грошей нема. Так, де-не-де обкладуть туалетними кахлями фасад прадавньої кам'яниці, чи влаштують гарний садочок коло готелю "Буковина" - та й годі.
Бруківка крива, машини раз по раз гальмують, газують, у сполуці з особливостями чернівецького рельєфу та клімату це додає чаду атмосфері. З пам'ятниками - загальноукраїнська біда. Що Шевченко, що Целлан викликають підсвідоме бажання дати скульпторові ногою по яйцях.
Є серед пам'ятників і оцей:
Знизу він підписаний:
Чиясь співчутлива рука прикрасила монумент цвинтарним пластмасовим віночком...
У давнину мій добрий знайомий Тарас Фініков казав, що "Чернівці - це маленький Відень". Щось подібного пише й отут:
Безсоромна брехня, звісно. Втім, не буває суцільного негативу ні в чому. Скажімо, тутешні коротко- й кривоногі жінки мають для компенсації гарні бюсти. Чернівці ж мають пречудовий тінистий парк, у якому я з насолодою походив, пригадуючи "Червону руту". І взагалі, Чернівці - це не місто. У моєму розумінні місто - це село, яке розрослося до шалених розмірів, однак не втратило зв'язку з ріллею. Більшість постсовєцьких обласних центрів України - міста. Чернівці ж - город. Тобто, одгороджений од села населений пункт, побудований за інакшими принципами. Тому тут побувати варто. Але не в таку спеку.
