СЛАВНЕ МІСТО
Jul. 23rd, 2010 11:44 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ziegУчора завітав з бліц-візитою в Тарнополь. Що сказать? Глибокий тил, український Ашгабат часів застою. Франківськ супроти - столичка. Люди вбрані по-сільському-китайському, навіть ті, що крутяться коло головних обласних та міських установ. А в часі попередньої бліц-візити, суботньої, багато років тому, здивували були мене тарнопольські жінки, що у вечірніх сукнях дефілювали по центральній частині міста. Бо накупили такого гарного в Польщі, а вдягти нема куди... Може, цей раз я був зранку, і тому?
Ще в місті багато пам'ятників, жоден з яких не має мистецької вартості - з Пушкіна починаючи і ще не відкритою Крушельницькою завершуючи... Зате, здається, нема й таких страхіть, як франківський Франко, львівські Шевченко й Бандера. Багато чудової зелені. Місто всуціль українське, навіть кацаповномовний волоцюга на вокзалі за стрельнуту сигарету казав:" Щиро дякую". Заліська говірка щедро представлена гомосексуальними пропозиціями на стінах вокзального туалету та в етері ЧМО-радіо з трибуквенною назвою - воно крутить тільки й лише кацапську попу. Вплинути на чмошників нікому - два газетні кіоски НРУ та КУНу гарно оздоблено кількарічним павутинням. Хоч надія є, надія є, є, є! Вокзал проводжає гостей міста білбордом.
У них Фаріон та Бенюк, а вони ще й білборди такі ваяють...
Їдучи назад, 7 годин провів на ворожій території - у вагоні заліського потяга "Ужгород-Москва". Років двадцять не їздив у плацкарті, тому враження - подвійної сили. Матючні заробітчани з картами, немовлята в памперсах, родина товстунів, що прокидались попоїсти, а попоївши, відпадали спати, при цім їхня понадстокілограмова томная дочь клала під голову Муракамі... Узагальнюючи: на відміну від Інтернету та телебачення, живі кацапи - ніби нормальні люди.
А ззаду за нашим вагоном причепили той, що напередодні був зійшов з рейок.
Ще в місті багато пам'ятників, жоден з яких не має мистецької вартості - з Пушкіна починаючи і ще не відкритою Крушельницькою завершуючи... Зате, здається, нема й таких страхіть, як франківський Франко, львівські Шевченко й Бандера. Багато чудової зелені. Місто всуціль українське, навіть кацаповномовний волоцюга на вокзалі за стрельнуту сигарету казав:" Щиро дякую". Заліська говірка щедро представлена гомосексуальними пропозиціями на стінах вокзального туалету та в етері ЧМО-радіо з трибуквенною назвою - воно крутить тільки й лише кацапську попу. Вплинути на чмошників нікому - два газетні кіоски НРУ та КУНу гарно оздоблено кількарічним павутинням. Хоч надія є, надія є, є, є! Вокзал проводжає гостей міста білбордом.
У них Фаріон та Бенюк, а вони ще й білборди такі ваяють...
Їдучи назад, 7 годин провів на ворожій території - у вагоні заліського потяга "Ужгород-Москва". Років двадцять не їздив у плацкарті, тому враження - подвійної сили. Матючні заробітчани з картами, немовлята в памперсах, родина товстунів, що прокидались попоїсти, а попоївши, відпадали спати, при цім їхня понадстокілограмова томная дочь клала під голову Муракамі... Узагальнюючи: на відміну від Інтернету та телебачення, живі кацапи - ніби нормальні люди.
А ззаду за нашим вагоном причепили той, що напередодні був зійшов з рейок.
