ПАРТИЗАНСЬКА ОМОФОНІЯ

[zieg]

Семінари з історії КПСС у нас вів Василь Пилипович Мольченко. Під час війни він був комісаром партизанського загону імені Щорса - того самого, яким командував Юрій Збанацький. Збанацький потім став письменником і одна з його книжок, "Ми не з легенди", була про той загін. Коли група не була готова до семінару, то хто-небудь питав: "Василю Пилиповичу, а от у книжці "Ми не з легенди" я не зрозумів одного місця, отого, де... Василь Пилипович одразу забував тему семінару, казав: "Беріть стуло, сідайте" - і оповідав усякі партизанські історії. Найголовніша - про те, як його заарештували були ґештаповці і він сидів у німецько-фашистській тюрмі. В'язням у камеру заносили відро з їдлом і всі на те відро налітали, а молодий Василь Пилипович не міг добратися ну ніяк. І тоді брат передав йому особливу ложку метрової довжини. "І я з-за спин р-раз, набрав, два, набрав - і не пропав з голоду". Потім Василь утік. Коли його арештовували, то - Василь Пилипович показував на собі: "Отут у мене був пістолет Вальтер, отут була граната, а отут, за чоботом - маленький, дамський, пістолетик. І коли німці забрали Вальтер, і гранату, і ножа, то я з халяви пістолетика як вихоплю! Як стрельну в німців! Бах! Бах! І тікати!" Історія ця була такого джазового типу - з варіаціями. Замість Вальтера бував автомат, кількість гранат змінювалася в межах до трьох, у халяві стирчав то пістолетик, то граната, то ніж. Арештовували то просто німці, то ґештаповці, то поліцаї.
Інша історія була про грузина, якого посилали на завдання в містечко чи то Мену, чи Сосницю, чи ще якесь у Чернигівській області. Збанацький напучував бійця: "Візьмеш у підпільників друкарські шрифти, запали, бинти, йод і, май на увазі, батареї - обов'язково". Грузин повернувся із завдання сумний і доповідає про невдачу: "Шрифти єсть, запали єсть, бинти єсть, йод єсть... А вот батарєї Mein Auwasie падпольщікі не дасталі".