PIANO DESTRUCTION
Jan. 10th, 2010 12:30 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ziegstrongowski розповідає про якихось козл.... музик, що намагаються розбити піаніно.
http://watertower-music.com/sherlockholmes/musicians/
1993 чи 1994 року на концерті в Молодому театрі група "Калежскій асєсор" витягла на сцену білий рояль. Малося на увазі в процесі концерту його розгромити. І от бере чувак молота, і.... ГРЮК!!! І нічого. І ще раз ГРЮК! І знову нічого. Барабанщик бив, бив, не розбив. Гітарист бив, бив, не розбив. Басист бив, бив не розбив. Ну клавіші полетіли, ну кришечку відбили. Ефектної деструкції не получилось. Виявилося, що рояль - значно міцніший інструмент, ніж багатьом здається.
Коли ми переїхали на нову квартиру, попередні хазяї оставили нам піаніно. Чорне. Років ста п'ятдесяти. Попередні власники спочатку хотіли його продати. Ніхто не зголошувався. Тоді вирішили комусь подарувати. Однак охочі взяти це піаніно в подарунок просили доплати за те, щоб знести його з дев'ятого поверху. Врешті-решт хазяї сказали: "Робіть, що хочете". Ще місяць інструмент постояв посеред хати, а потім я зважився на нечуваний вандалізм - вирішив його розібрати й викинути. То я п'ять днів - п'ять днів! - зранку й до вечора розкручував, розпилював, розбивав, поки нарешті зумів викинути. Кілограми старовинних шурупів, чавунна рама, сотні нерозривних струн, тверді бруси, дошки...
Мораль: Мистецтво простіше занедбати й забути, ніж нищити силовим методом, бо воно має неабияку внутрішню міцність. Або: Простіше забити, ніж розбити.
http://watertower-music.com/sherlockholmes/musicians/
1993 чи 1994 року на концерті в Молодому театрі група "Калежскій асєсор" витягла на сцену білий рояль. Малося на увазі в процесі концерту його розгромити. І от бере чувак молота, і.... ГРЮК!!! І нічого. І ще раз ГРЮК! І знову нічого. Барабанщик бив, бив, не розбив. Гітарист бив, бив, не розбив. Басист бив, бив не розбив. Ну клавіші полетіли, ну кришечку відбили. Ефектної деструкції не получилось. Виявилося, що рояль - значно міцніший інструмент, ніж багатьом здається.
Коли ми переїхали на нову квартиру, попередні хазяї оставили нам піаніно. Чорне. Років ста п'ятдесяти. Попередні власники спочатку хотіли його продати. Ніхто не зголошувався. Тоді вирішили комусь подарувати. Однак охочі взяти це піаніно в подарунок просили доплати за те, щоб знести його з дев'ятого поверху. Врешті-решт хазяї сказали: "Робіть, що хочете". Ще місяць інструмент постояв посеред хати, а потім я зважився на нечуваний вандалізм - вирішив його розібрати й викинути. То я п'ять днів - п'ять днів! - зранку й до вечора розкручував, розпилював, розбивав, поки нарешті зумів викинути. Кілограми старовинних шурупів, чавунна рама, сотні нерозривних струн, тверді бруси, дошки...
Мораль: Мистецтво простіше занедбати й забути, ніж нищити силовим методом, бо воно має неабияку внутрішню міцність. Або: Простіше забити, ніж розбити.
