29 РОКІВ ТОМУ. НОСТАЛЬГІЙНЕ

[zieg]

Тут одному френдові - joanerges - 28 років. Хлопчисько. Люди вітають, я не втовплюся. А де я був 28 років тому? В армії. З командою ланцепупів-позаштатників встановлював мішені на полігоні в Руській Поляні. Вечорами їздив з ними в кіно на "бемсі"



Ще ми будували "пункти боєпітанія", а вони після дощу розвалилися. Оцей устояв. То нічого, що колона крива...



На свій день народження, кинувши підлеглих пити самогон, чкурнув у Київ

Однак пам'ятніше було не 28, а 29 років тому, коли нас, молодих лейтенантів, навчали "воєнному дєлу настаящим образом" - щоб ми не мозолили начальству очі, виводили кудись далеко в поле й кидали напризволяще до вечора.


Увечері ми прилазили в офіцерську їдальню обідати. А там була монументальна офіціантка, котра викликала загальне захоплення...



Друзі-однополчани:
Васисуалій. Самий умний із баранов старший лєйтєнант Таранов.



Кеч.


Ендік


Дамір


І не зовсім друзі:
Комбат капітан Слєпчук. Улюблена фраза: "Тібє што, дєд мароз мазґі чєрєз х... висасал?"



Ротний, капітан Чєрнов.


Начштабу батальйону.


А це не я.


Оце я. Нещадно. В ціль.