![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ziegПеріодично в українському суспільстві вибулькує тема нового правопису. Бажання змінити щось - а то й усе - часом аж через край хлюпає. При тім, що охочі до змін найчастіше не знають того, що зібралися міняти. Мовознавці теж до змін вельми охочі - бо хочеться лишитись на скрижалях... Між тим, змін, які справді, НМД, необхідні, ніхто не пропонує. Одна з таких, знову ж НМД, змін - зменшення слів з подвоєннями. Ну якого дідька писати Бессарабський ринок, чи Голландія, чи та ж Міссісіпі. У попередньому пості було поставлено експеримент - як людям підсвідомо хочеться писати деякі слова. Більшість пише: Місісіпі.
За нині чинним правописом треба писати "Міссісіпі". А проєкт ще новішого правопису, через який кілька років тому всі гризлися, взагалі пропонував писати "Міссисипі" Чого? Чому? Вай? . По-перше, це не вимовити. По-друге, у Mississippi подвоєння s - у двох місцях, чому правопис подвоює тільки в одному? І чому не подвоюється п? По-третє, американці це вимовляють як [,misi’sipi], ніде нічого не подвоюючи. Навіщо ж нам? Те ж саме стосується Цинциннаті.
Безболісно можна зменшити кількість власних назв, у яких зберігається подвоєння, усі оці: Аккра, Андорра, Голландія, Калькутта, Малакка, Марокко, Міссурі, Шеннон, Яффа, Бокаччо, Керолл, Торричеллі, Шиллер, Лука делла Роббія, Гаррі, Джеффрі, Джонні, Жюльєтта, Ізабелла, Маріетта та похідні від них. Спокійно можна писати: Акра, Андора, Голандія, Калькута, Малака, Мароко, Місурі, Шенон, Яфа, Бокачо, Керол, Торічелі, Шілер, Лука делла Робія, Гарі, Джефрі, Джоні, Жульєта, Ізабела, Маріета. Так само Іллінойс, Піттсбург, Гіппократ, Пікассо, Піранделло, Саарбрюккен писати як Ілінойс, Пітсбург, Гіпократ, Пікасо, Пірандело, Саарбрюкен. Навіщо подвоєння у словах йоанніт, леггорн, луддити, одиссея, філіппіка? Ніццький - це просто смішно. А от слова лоббі, піцца можна було б винести у винятки й писати їх з подвоєннями, бо піца трохи схоже на лайку (так і кортить сказати: пиця), а похідні від лобі - лобізм, лобісти - це вже, даруйте, анекдот. Мимоволі виводиться етимологія цих слів од слова лоб. У винятки занести й ґетто, бо гето - щось не те. Проте кількість винятків з подвоєннями мала б бути зведена до мінімуму.
Оце такі мої думки. Може, ще десь треба спростити. Підказуйте.
За нині чинним правописом треба писати "Міссісіпі". А проєкт ще новішого правопису, через який кілька років тому всі гризлися, взагалі пропонував писати "Міссисипі" Чого? Чому? Вай? . По-перше, це не вимовити. По-друге, у Mississippi подвоєння s - у двох місцях, чому правопис подвоює тільки в одному? І чому не подвоюється п? По-третє, американці це вимовляють як [,misi’sipi], ніде нічого не подвоюючи. Навіщо ж нам? Те ж саме стосується Цинциннаті.
Безболісно можна зменшити кількість власних назв, у яких зберігається подвоєння, усі оці: Аккра, Андорра, Голландія, Калькутта, Малакка, Марокко, Міссурі, Шеннон, Яффа, Бокаччо, Керолл, Торричеллі, Шиллер, Лука делла Роббія, Гаррі, Джеффрі, Джонні, Жюльєтта, Ізабелла, Маріетта та похідні від них. Спокійно можна писати: Акра, Андора, Голандія, Калькута, Малака, Мароко, Місурі, Шенон, Яфа, Бокачо, Керол, Торічелі, Шілер, Лука делла Робія, Гарі, Джефрі, Джоні, Жульєта, Ізабела, Маріета. Так само Іллінойс, Піттсбург, Гіппократ, Пікассо, Піранделло, Саарбрюккен писати як Ілінойс, Пітсбург, Гіпократ, Пікасо, Пірандело, Саарбрюкен. Навіщо подвоєння у словах йоанніт, леггорн, луддити, одиссея, філіппіка? Ніццький - це просто смішно. А от слова лоббі, піцца можна було б винести у винятки й писати їх з подвоєннями, бо піца трохи схоже на лайку (так і кортить сказати: пиця), а похідні від лобі - лобізм, лобісти - це вже, даруйте, анекдот. Мимоволі виводиться етимологія цих слів од слова лоб. У винятки занести й ґетто, бо гето - щось не те. Проте кількість винятків з подвоєннями мала б бути зведена до мінімуму.
Оце такі мої думки. Може, ще десь треба спростити. Підказуйте.
