У НЕДІЛЮ РАНО ЛЯТРИНУ КОПАЛА...

[zieg]

Забрав старших дітей з пластвого табору, де вони пробули в наметах 11 днів. Хороша організація "Пласт", хоч і дивує мене нескінченно галицькою термінологією кінця ХІХ століття - алярм, словний, стремитись, лятрина, гутірка - та принципово дивовижними наголосами - кУрінь, вихОвник тощо...
Позаторік навесні хлопці-пластуни ходили в похід, але не витримали труднощів, вирішили вертатись. Я поїхав по свого у вказане мені село. Довго блукав, шукав, відбив глушник... Кілька годин ждав. "Ось ми вже зайшли в село" - мчу на край села. Нема. Може, з іншого краю зайшли? Мчу на другий край. "Ми вже біля автостанції". Мчу до автостанції. Нема. Виявилось -- хлопці переплутали райони і сказали мені Бориспольський замість Баришівського. Але то таке.
У ту неділю в таборі був батьківський день. Подивували мене деякі батьки. Досі я вважав, що своїх дітей віддають у "Пласт" закоренілі націоналісти. А тут чую - одна пара говорить між собою заліським наріччям, друга... Третя... При чім говорить з таким акцентом, що чути - це нерідна їм мова. А з дітьми всі три пари спілкуються українською. Часто мама/тато - ламаною заліською, а дитя - українською. Цікаві психологічні спостереження.