Український народний музей лєніна
Aug. 5th, 2008 07:50 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ziegЗа соціалізму була така цікава мода - посилати працівників з НДІ в колгосп - збирати картоплю. У Висоцького була пісня про "доцентов с кандідатами" та про картоплю - "асобєнна када с сальцой єйо намять". Тобто з сіллю, а не з сальцем. Хоча з сальцем добріше. Посилали й мене, як і всіх, на ту картоплю. І на будівництво. Переважно на будівництво нових корпусів Інституту ботаніки у Феофанії. І досі пам'ятаю ті криві стіни, сяк-так зліплені напівп'яними "строїтєлями". Етимологічно назву своєї професії вони виводили від слова "строЇть", тобто зібрати з трьох по рублю, щоб купити бухла. Ще стоїть той корпус, цікаво?
Але якось послали мене на геть інакший об'єкт - на будівництво музею Лєніна. Такої цегли я довго ще потім ніде не бачив. Таких мармурових плиток. Таких охайненьких тючків зі шлаковатою. Таких мовчазних будівельників, що швидко і вправно робили свою справу, взагалі більше ніколи не бачив. Їх позвозили для будови з усього союзу. Видно було, що грошей вбухано в те будівництво, як тепер кажуть, "нємєряно". Проєктна вартість була 48 млн. рублів. Років через 2-3 після відкриття музею випадково розмовляв з одним музейним працівником, питаю - скільки ж обішлося насправді? А він так глибокодумно, як уродзоний викладач істмату: "Расходи падщітиваєм".
Незважаючи на шалені гроші, музей вийшов паскудний. Ніяк не вписувався і не вписується в київську архітектуру, у київський ландшафт. З одного боку - філармонія, ззаду - костьол, а посередині - таке одоробло. Наче репнуті штани на святковій демонстрації. А Бабушкіна ж іще в Києві не було.
Дивлюсь я на цю дурну безверху будівлю та й думку гадаю: невже в столиці немає жодного архітектора з уявою і зі смаком, щоб додумався накрити той Український дім куполом? Легким, акриловим, щоб не додати навантажень на стіни. І зразу Укр.дім упишеться в архітектурне й природне довкілля, стане схожий на собор. А під куполом можна зробити, як нині модно, духан.
Але якось послали мене на геть інакший об'єкт - на будівництво музею Лєніна. Такої цегли я довго ще потім ніде не бачив. Таких мармурових плиток. Таких охайненьких тючків зі шлаковатою. Таких мовчазних будівельників, що швидко і вправно робили свою справу, взагалі більше ніколи не бачив. Їх позвозили для будови з усього союзу. Видно було, що грошей вбухано в те будівництво, як тепер кажуть, "нємєряно". Проєктна вартість була 48 млн. рублів. Років через 2-3 після відкриття музею випадково розмовляв з одним музейним працівником, питаю - скільки ж обішлося насправді? А він так глибокодумно, як уродзоний викладач істмату: "Расходи падщітиваєм".
Незважаючи на шалені гроші, музей вийшов паскудний. Ніяк не вписувався і не вписується в київську архітектуру, у київський ландшафт. З одного боку - філармонія, ззаду - костьол, а посередині - таке одоробло. Наче репнуті штани на святковій демонстрації. А Бабушкіна ж іще в Києві не було.
Дивлюсь я на цю дурну безверху будівлю та й думку гадаю: невже в столиці немає жодного архітектора з уявою і зі смаком, щоб додумався накрити той Український дім куполом? Легким, акриловим, щоб не додати навантажень на стіни. І зразу Укр.дім упишеться в архітектурне й природне довкілля, стане схожий на собор. А під куполом можна зробити, як нині модно, духан.
