![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ЗУБРИТЬ ДІД АНГЛІЙСЬКУ МОВУ...
Син у школі вивчає німецьку. Я в нього перевіряю домашні завдання. Виявляється, ще дещо пам'ятаю. Хоч і дуже-дуже мало. Артиклі геть позабував. А дев'ять же років вивчав - у школі і в університеті. І дуже любив. Ферштейн Зі дойч Ґешпрех? Найн!
Пригадую, як перемкнуло на англійську. На третьому курсі нас, хлопців, поселили в гуртожиток, здається, номер 8, кубло іноземних студентів, що навчалися на підготовчому відділенні. У нашій кімнаті жило двоє ніґерійців - Джон та Майкл. Вони не знали ні слова жодною зі знайомих нам мов - і віце верса. Зате знали англійську. Спілкувалися ми пальцевим методом - показували на якийсь предмет і промовляли його назву. Ми - російську чи навіть українську, вони - англійську. Записували, жадібно запам'ятовували. Навіть цілі фрази: "Тейк ди блюм анд свіп ди фло". Не обходилось без певних непорозумінь, скажімо, кинуте з пересердя "гімнюк" найджірійці сприйняли, як похідне від заліського "умний", і казали: "О, я умнюк, я умнюк!"
Тяжко було на зайняттях з німецької - плутав слова, граматичні конструкції...
Через багато років довідався, що правильно було казати не "Тейк ди бЛюм анд свіп ди фло", а "Take the BRoom and sweep the Floor". Йорубаський акцент чи віддяка за "умнюка"?
У сусідній кімнаті мешкали хлопці з Лаосу. "Лаосєци". Ці й англійської не знали, і російська їм не йшла. Усе спілкування вкладалося в кілька фраз: "Как сісань?" - тобто "Как жизнь?" Відповідей було кілька: 1) "Тайселоу"; 2) "Отен тайселоу" - "Тяжело" та "Очень тяжело". Хоч бувало, що жилося їм добре: "Тентлівава пута" чи навіть "Отен тентлівава пута!" ("Счастливого пути" та "Очень счастивого пути"). А бувало, що взагалі життя буяло, особливо, коли одержать листа з дому чи п'ятірку: "Плієтнава апетіта" та "Отен плієтнава апетіта!" За те, що я їх по дружньому перекривляв і малював не менш дружні шаржі, "лаосєци" казали на мене "Ба гггукі!", де слово "ггукі" означає "хамелеон". У Лаосі хамелеон не символ мімікрії та пристосуванства, а навпаки, так називають людину, в якої довгий, гострий і влучний язик.
Пригадую, як перемкнуло на англійську. На третьому курсі нас, хлопців, поселили в гуртожиток, здається, номер 8, кубло іноземних студентів, що навчалися на підготовчому відділенні. У нашій кімнаті жило двоє ніґерійців - Джон та Майкл. Вони не знали ні слова жодною зі знайомих нам мов - і віце верса. Зате знали англійську. Спілкувалися ми пальцевим методом - показували на якийсь предмет і промовляли його назву. Ми - російську чи навіть українську, вони - англійську. Записували, жадібно запам'ятовували. Навіть цілі фрази: "Тейк ди блюм анд свіп ди фло". Не обходилось без певних непорозумінь, скажімо, кинуте з пересердя "гімнюк" найджірійці сприйняли, як похідне від заліського "умний", і казали: "О, я умнюк, я умнюк!"
Тяжко було на зайняттях з німецької - плутав слова, граматичні конструкції...
Через багато років довідався, що правильно було казати не "Тейк ди бЛюм анд свіп ди фло", а "Take the BRoom and sweep the Floor". Йорубаський акцент чи віддяка за "умнюка"?
У сусідній кімнаті мешкали хлопці з Лаосу. "Лаосєци". Ці й англійської не знали, і російська їм не йшла. Усе спілкування вкладалося в кілька фраз: "Как сісань?" - тобто "Как жизнь?" Відповідей було кілька: 1) "Тайселоу"; 2) "Отен тайселоу" - "Тяжело" та "Очень тяжело". Хоч бувало, що жилося їм добре: "Тентлівава пута" чи навіть "Отен тентлівава пута!" ("Счастливого пути" та "Очень счастивого пути"). А бувало, що взагалі життя буяло, особливо, коли одержать листа з дому чи п'ятірку: "Плієтнава апетіта" та "Отен плієтнава апетіта!" За те, що я їх по дружньому перекривляв і малював не менш дружні шаржі, "лаосєци" казали на мене "Ба гггукі!", де слово "ггукі" означає "хамелеон". У Лаосі хамелеон не символ мімікрії та пристосуванства, а навпаки, так називають людину, в якої довгий, гострий і влучний язик.