Царські забави

Сиджу за кантюпером, працюю, а на балконі під весняним сонечком воркочуть сизокрилі голуби. І не тільки воркочуть, а й серуть. Жеруть же, літаючі щурі, пластмасу на смітниках, тому їхнє лайно пропікає бетон. Іноді вони запрошують у гості "на посрати" ворон. Ті на балкон не сідають, а наче кацапський штурмовик Су-25, влучно серуть з льоту.
Мені набридло, виймаю зі схованки любимий пневматичний пістик, вставляю новий балончик, насипаю золотеньких кульок. Прицілююся метрів з чотирьох -пук! Тільки пір'я полетіло. Убити, звісно, не вбило, а налякало добре - цілий день серливих вісників миру не було. На другий день з'явилися. Пук! Пір'я хмарою. І ще ворону на льоту дістав!
Можу, як Нікалай Втарой, записати в щоденник:

17-го марта. Четверг.
...Гулял, убил двух ворон.

Якщо ви думаєте, що у пташок голова маленька й вони дурні, то це не так. Уже кілька днів до мого балкона не підлітають.