Про шкоду від махання руками

Двадцять років тому мені частенько доводилось літати на гелікоптері Ка-26 у Чорнобильську зону. І навколо зони. Наприклад, у місто Славутич. Якось майже навесні, десь у таку пору, як тепер, вилетіли ми зі Славутича і повернули вздовж Дніпра на Київ. А на льоду сиділи оті намахані, що завжди сидять на льоду над ополонками. Рибу ловлять, чи що. А летіли ми низенько, може метрів 25. І декотрі з тих намаханих забули про свою важливу справу, посхоплювалися й давай махати нашій маломоторній авіації. Намахані ж. А лід, знаєте, тане, вже тоненький. І от одне з намаханих - поки сиділо на своїй скриньці, то лід тримав, а як устало і замахало - лід трісь! - провалилося. Давай ми нарізати над ним кола, привертати увагу. Слава суті речей, колеги кинули йому якусь мотузку й витягли. Думаю, відпоїли горілочкою і нічого йому не сталося. А могло ж бути й отаке:

U.S. rescue chopper shoots six Libyan villagers as they welcome pilots of downed Air Force jet

Read more: http://www.dailymail.co.uk/news/article-1368633/Libya-war-US-chopper-shoots-6-villagers-welcomed-Air-Force-F-15-crash-pilots.html#ixzz1HQqbAxBw

Мораль: нІчого махати руками перед гелікоптерами. Обирайте для махання F-16, F-18, Mirage, Rafale, Tornado GR4 чи, якщо пощастить, Eurofighter. Це не так боляче.

Ще одне свято

було сьогодні. Всесвітній день гідрометеоролога. Як людина, що п'ять років працювала в Укргідрометі, можу святкувати. От тільки згадав аж під вечір.
Здається, найближче професійне свято - День музеїв, 18 травня. Ні, ні! День космонавтики! Космонавтом я, на жаль, не був, але брав участь у космічних дослідженнях - вивчав хромосоми рослини Haplopappus gracilis, яка побувала в космосі. От. Якби я пив, то приводів бухнути мав би доволі: День гідрометеоролога, День космонавтики, День журналіста, День перекладача, День танкіста... Мовчу вже про День туриста. День кіна є? А День телевізора? День театру теж, здається, є. Бо в мене у свідоцтві дрібного буржуя написано: "Театральна та інша мистецька діяльність".