ЧУКРЕН

Ох я сміятимусь, коли через рік усі згадуватимуть, як добре жилось "прі Ющєнкє". Газ проводили, машини купляли, по Єгиптах-Туреччинах їздили.
Аби не крізь сльози.

УРА! ТЕПЕР ЛЮСТРАЦІЇ НЕ БУДЕ.

Бо я, зізнаюся, у 1979 році був комсоргом відділу цитології Інституту ботаніки... Не зміг відкрутитися, взяти собі якесь кльове й спокійне громадське доручення, типу "відповідальний за цивільну оборону". Мусив збирати ті довбані внески. І проводити ідеологічну роботу. Наприклад, підходив до когось і казав таємничим голосом:
- Пусті слова про право бідних!
Круглі очі.
- Держава дбає не про нас!
Квадратні очі, круглий рот.
- Нас мають за рабів негідних!
Доволі кривди і образ!

Реципієнти всі як один полотніють, озираються на всі боки й шепочуть:
- Што ти такоє гаваріш!! Ти жє камсорг!
І тут я, кайфуючи-тріумфуючи, видаю:
- Як? Ти, комсомолець, ударник комуністичної праці, не знаєш слів Гімну Комуністичної партії Радянського Союзу?!
- Бє-е-е, бе-е-е, я же нє, я жє ето, на укрАїнском, ето...
Шок.