МАТЕРІАЛИ ДО НЕНАПИСАНИХ МЕМУАРІВ ПРО СЕКС

Мемуари, як я писав нижче, називатимуться "Лабораторний практикум з українського сексу в тоталітарних умовах". Охоплюватимуть період "развітова сасіалізьма", тому зараз не починатиму зі слів: "Десь, колись, в якійсь країні..." Одначе поет там таки проживав. Був цілковитий українець, хоч прізвище мав дуже-дуже заліське. Віршів писав по 40-50 на день. І були тії вірші з погляду нас, непоетів, м'яко кажучи, поцуваті. Бо більшість поетів інакших писати і не вміє. Та якось сей поет написав вірша... Мені його переповіли... Хайку. Хокку. Чи, може, то тільки уривочок з поеми? Не знаю. Але пам'ятаю вже понад чверть століття. (Ого! - кажу сам собі)

І знову я заплив у гавань твого тіла
І стало нам ще краще, ніж було
А ти уся від захвату тремтіла
Цілуючи весло...

Тепер той поет викладає на філфаці, і я мав складати йому іспита, бо на старість пішов учитися, проте не довчився і іспита не склав.  А ще він батько одного українського письменника, котрий написав кілька книжок про пациків. Природа, гадина, відпочиває не завжди.