ВОЛЮ ПОРНОГРАФАМ!

Якийсь там шкандаль стався з новим виплодом якогось Ульяненка. Щось він там таке написав, що блюдці моралі обізвали порнографією. Інтелектуали повстали. Бриних гнівно затаврував пігмеїв-душителів вільного порнослова. Нє, я колись пробував читати Ульяненка. І Медвідя. Подужав по півсторінки кожного. Тому не думаю, що порнуха в такому словесному втіленні викличе мимовільний приплив крові в органи малого таза навіть у пепсикольних рін-тін-тінейджерів. Маю позицію: загалом порнографія - штука потрібна, якщо комусь дуже її хочеться писати, хай пише. Дає читати друзям. Хай її навіть друкують. І продають. Але в аптеках. Можна без рецепта. Статеві стосунки відбирають стльки психічного здоров'я, такий вплив мають на людину, що годі їх оминути в літературі. Головне - стежити, щоб не писати тільки про них. Не стати друкованим чикатилом. І не писати занадто майстерно. Бо під впливом високохудожньої порнухи покидають сталевари домни, водії - маршрутки, реалізатори - Петрівку, депутати - Литвина, та й подадуться кудись у лісосмуги практикувати, наприклад, груповий секс. Ромашечку!!!

СТРАШНО!!!! Тому - в аптеки. Без рецепта. Як кондоми.

До речі, описи інших фізіологічних проявів людського організму не такі популярні, як описи копуляції та навколокопуляційних перипетій. Між ти дефекація - значно актуальніший процес. Можна життя прожити, не зазнавши принад сексу, навіть самотнього, а без дефекації часом і дня не проживеш. Стільки людей померло на дучці... Більше, ніж на партнерці (-ові). І де співці цього інтимного, бажаного, відповідального й часто небезпечного процесу? Після Рабле був іще нобелівський лавреят Воле Шоїнка... Здається, щось карпа копрала, тобто кропала... Рідкі лави копрофілів...