Я Й ПЕДОФІЛІЯ

Кілька років тому на сайті київського набоковського товариства "Камера обскура" - нема вже такого сайту - набачив я оголошення про конкурс. Треба було перекласти українською розділ з "Лоліти". З англійської. Приз - 500 доларів. Я саме мав час та натхнення - сів і за три дні переклав. Хоч нічогісінько з Набокова доти не читав - відчував певну огиду, навіяну тематикою найвідомішого його твору.  Отже, переклав. Надіслав. Минає ще кілька днів - телефонний дзвінок. Надзвичайною, бездоганною,  якої в Києві не почуєш, російською мовою східна красуня (як я потім побачив) на ймення Аїда Джанґірова висловила велике захоплення моїм перекладом і напророкувала ледь чи не перемогу в конкурсі. Бо я в ньому був єдиний учасник. Ги. І запросила на якісь імпрези в рямцях святкування ювілею письменника. Походив я на імпрези. Подивився на інтєліґєнствующую кієфскую публіку. І на якійсь із тих імпрез чорт потяг мене за язика - я бовкнув, що перелав розділ за три дні. І не мені, а кудись у простір, тоном Крижаної королеви було заявлено (не Аїдою): "Набокафа нєльзя пєрєфесці за трі дзня!"
Так я, єдиний учасник, у тому конкурсі й не переміг.