Кузня кадрів

У знайомих дочка вступала в Інститут міжнародних відносин. Це при чи в Київському університеті - не збагну сучасних організаційних побудов. Складала іспит з англійської мови. Каже: перед нею відповідав хлопець, який має 200 (!) балів з тестування, 5 років навчався в Америці. Виходить і розповідає, що прямо в нього на очах у його відповідь (якась там письмова частина іспиту) вписують помилки. І підсовують папірець: розпишіться, що це ви наробили помилок. Дочка знайомих не дуже й повірила в цю розповідь. Заходить. Настає її черга відповідати. Екзаменатори беруть і відривають з її письмової відповіді перший аркуш. Підсовують папірець: розпишіться, що ви не відповіли на перше питання. Дівчина була просто розчавлена таким відвертим цинізмом. До речі, поки вона готувалась, поруч сиділа інша дівчина, якій принесли готову, писану від руки, відповідь. Та дівчина довго вивчала принесене, потім тихенько запитала в нашої дівчини: а яка це буква? (!) І цій дівчині поставили прохідний бал. На столі в екзаменаторів цілком відкрито лежать списки, кого треба прийняти. А я, старий телепень, дивувався успіхам нашої держави в зовнішньополітичній царині. А ще дивувався, чому романо-германський факультет та інститут іноземних мов (як він тепер називається, не знаю і знати не хочу) не випустили фактично жодної людини, яка б уміла робити художній переклад. Кого не візьми - всі аматори.

Што дєлать?