Прогрес і Кока-кола

[zieg]

У першому класі я робив уроки при гасовій лампі, в хаті під солом'яною стріхою. Пам'ятаю, як я радів і підскакував, коли нам провели електрику. Зараз так не радієш навіть новій машині. А як я мріяв про таку штуку, яку можна було б почепити на стіну і вона б показувала кіно! 

Згодом неодмінними атрибутами райського способу життя були, після джинсів "Врангель", жуйка та "Кока-кола". Як ми зверхньо сміялися, коли головний редактор журналу "Перець" Федір Маківчук (наклад того "Перця" був 2 мільйони примірників!) у якихось чергових "Американських нотатках" після поїздки "туди" писав про їхню "Кока-колу", що наш узвар кращий. От жлобище!

І ось минуло багато років... Штуку, яка, стоячи на тумбочці, показує кіно, я не вмикаю місяцями. Переді мною на столі - кантюпер з 24-дюймовим плоскесеньким монітором, з підведеним супутниковим телебаченням та радіом, з другого боку встромлено телебачення кабельне, виділена лінія Інтернету, звичайна телефонна лінія Інтернету... Жуйки по містах і селах - як кізяків. "Кока-коли" - як помиїв. Між іншим, фірма вимагає, щоб "Кока-кола" не відмінювалося. "Випив три літри "Кока-кола", приїхавши на новенькій "Тойота" - ця фірма теж вимагаю подібного, наклавши з горою на правила української граматики. Одно слово - "рішай і вирушай".

А наш узвар, виявляється, таки кращий. І здоров'ю не шкодить, і відмінюється.