Жіноча дружба

[zieg]

На початку 90-х були в мене дві знайомі, дві нерозлучні подруги. Скрізь разом, скрізь парою, навіть у туалет втискалися удвох. Та все ж бувало, що одна десь відлучиться. І тоді та, що лишалася, починала свою відсутню подругу хвалити: "Она такая маладчіна. Сєбя нє жалєєт, лішь би капєєчку в дом прінєсті. Дайот, бєднєнькая, в пад'єздє вадітєлям 46-го за сто тисяч - чтоби рєбьонку канфєтку купіть"... А коли ця йшла, та, друга, в боргу не лишалася, теж казала про подругу добре слово: "Она такая бєднєнькая! Шєснадцать абортов сдєлала, трі раза тріпєром балєла - аткуда ж то здаровьє будєт? Так єйо жалко"...
Учора випадково їх зустрів - ідуть, так само незаміжні, ледь чи не за ручку держаться, щебечуть. Стосунки, перевірені часом. Постояв з ними, побазікав. Жаль, що не з кожною окремо. Багато б чого доброго дізнався...