Шість мелодій
Apr. 26th, 2011 07:16 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ziegЯк ото бабахнуло, то багато людей на ЧАЕС од радіації повмирало, а ще більше захворіло на променеву хворобу. І через певний час радянці запросили з Америки відомого хірурга, фахівця з пересадки кісткового мозку Роберта Пітера Ґейла. Він прилетів і потім написав про своє тут перебування книжку, яку переклали й надрукували у "Всесвіті" - був колись такий популярний журнал перекладів. Серед іншого Ґейл описує, як літав у Прип'ять.
"Нарешті нас запросили до вертольота, з одним пасажирським місцем спереду й трьома ззаду. Мені запропонували сісти спереду, поряд з пілотом, а Віктор, Фетисов і Шандала вмостилися позаду. [...] Ми прищепнули ремені наших сидінь і вертоліт злетів у повітря.
Стояв туманний ранок. Мені важко було повірити, що я побачу Чорнобиль. Пілот літав туди вже багато разів після вибуху. А мені все здавалося, що будь-якої миті хтось раптом оголосить: далі летіти не можна" [Кінець цитати]
Так сталося, що років через два мені довелося літати з тим самим пілотом, і звісно, не раз у тому самому гелікоптері. Щоправда, в ньому ззаду не троє місць, а шестеро. То Ґейлові з переляку в очах ділилося на два.
Пілота звали, ви не повірите, Валєра. Валєра Малєнок.
І він мені розказав деякі деталі, доповнення до розповіді американського автора. Коли повернулися в Жуляни, Роберт Пітер, вражений польотом і задоволений, що вернувся живий-здоровий, вийняв з сумки один зі спеціально куплених на сувеніри годинників. Страшенно в ті часи модний, електронний, він грав шість красивих мелодій, серед яких, кажуть, був і гімн морської піхоти США. Та недовго тішився Валєра Малєнок з такого подарунка. Не встиг і з льотного поля зійти, як міцні хлопці у строгих костюмах, представники "компетентних органів", годинничка - стой-кто-ідьот - вилучили. На перевірку. Чи не встановлено в ньому, крім шести красивих мелодій, ще й шпигунську апаратуру - рацію, шифратор, фотокамеру, маячок для балістичних ракет, націлених на Жуляни... І, звісно, вибухівку, ампулу з ціанистим калієм, безшумний пістолет - усе таке.
Перевіряли - розбирали, складали - довго, з місяць. Оскільки годинник був цінний, то Валєра їм навіть дзвонив у ті "компетентні органи". Врешті решт годинника віддали. Та тільки він од перевірки перестав працювати. Не показував часу й не грав шести красивих мелодій.
А дехто питає, чого розпався совський союз. Не до ладу склали.
"Нарешті нас запросили до вертольота, з одним пасажирським місцем спереду й трьома ззаду. Мені запропонували сісти спереду, поряд з пілотом, а Віктор, Фетисов і Шандала вмостилися позаду. [...] Ми прищепнули ремені наших сидінь і вертоліт злетів у повітря.
Стояв туманний ранок. Мені важко було повірити, що я побачу Чорнобиль. Пілот літав туди вже багато разів після вибуху. А мені все здавалося, що будь-якої миті хтось раптом оголосить: далі летіти не можна" [Кінець цитати]
Так сталося, що років через два мені довелося літати з тим самим пілотом, і звісно, не раз у тому самому гелікоптері. Щоправда, в ньому ззаду не троє місць, а шестеро. То Ґейлові з переляку в очах ділилося на два.
Пілота звали, ви не повірите, Валєра. Валєра Малєнок.
І він мені розказав деякі деталі, доповнення до розповіді американського автора. Коли повернулися в Жуляни, Роберт Пітер, вражений польотом і задоволений, що вернувся живий-здоровий, вийняв з сумки один зі спеціально куплених на сувеніри годинників. Страшенно в ті часи модний, електронний, він грав шість красивих мелодій, серед яких, кажуть, був і гімн морської піхоти США. Та недовго тішився Валєра Малєнок з такого подарунка. Не встиг і з льотного поля зійти, як міцні хлопці у строгих костюмах, представники "компетентних органів", годинничка - стой-кто-ідьот - вилучили. На перевірку. Чи не встановлено в ньому, крім шести красивих мелодій, ще й шпигунську апаратуру - рацію, шифратор, фотокамеру, маячок для балістичних ракет, націлених на Жуляни... І, звісно, вибухівку, ампулу з ціанистим калієм, безшумний пістолет - усе таке.
Перевіряли - розбирали, складали - довго, з місяць. Оскільки годинник був цінний, то Валєра їм навіть дзвонив у ті "компетентні органи". Врешті решт годинника віддали. Та тільки він од перевірки перестав працювати. Не показував часу й не грав шести красивих мелодій.
А дехто питає, чого розпався совський союз. Не до ладу склали.
