ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ З ЗЕМЛЕЧЕРПАЛКОЮ

[zieg]

З педагогічно-відпочинковою метою ходив з сином у похід вихідного дня. У коротенький, як на мене, а на нього, бачу, якраз. Повз панські котеджі, що за рік порозлазились колючим дротом ще більше, повз мальовничі кучугури сміття, по вигорілих жовтих луках - на Десну. Знайшли більш-менш гарне місце, прибрали й спалили сміття, поставили намет.
І вже позасинали. А воно як почне гуркотіти, дирчати, бурчати, пихкати, хлюпати... Виліз з намета, з'ясував - за кущами верболозу землечерпалка гребе з Десни пісок і вантажить на баржу. Через кілька годин стихло - буксир попхав баржу на чергову панську забудову. Потім знов припхав. Знов загуркотіло, задирчало, забурчало, запихкало, захлюпало... І так цілу ніч і цілий день.


Надвечір стихло і з'явилась думка, що на День незалежності черпальники зроблять вихідний.

Вони довго нишкли, однак десь опівночі знов почалося. Гуркотіння, дирчання, бурчання, пихкання, хлюпання. Щойно баржа відійшла, здавалося - настала тиша й спокій. Ба ні. З того берега долинув хоровий спів: "Умру лі я, і над маґілаю ґарі, ґарі, мая звізда..." Хоч воно й не дуже до Десни, і не дуже до Дня незалежності, і не дуже до життєствердного настрою, але нехай. Руссскоязичная інтєлліґєнция рвьот душу, спало на думку. Душі вистачило не надовго, бо хтось зі співунів увімкнув музику з авта. Та так голосно, що до Чернигова було чути. О пів на другу ночі. Прадавні частушкі в новітній інструментальній обробці.

Дєфкі в озєрє купалісь,
Хуй рєзінавий нашлі.
Целий дєнь ані єбалісь,
Даже в школу нє пашлі!

І приспів:

Оппа, оппа, зєльоная аґрада!
В жопу виєблі попа - так єму і нада!

Да-а, ваістіну народ боганосєц, ісцінна праваслафний храніцєль духофнасці - скільки тих частушок про х... і п... сотворив...
От що мали б співати кацапи в Гресьових кліпах. Органічніше було б.