zieg: (alfons)
При совітах навіть квіти були в дефіциті. Так було "положено". Пам'ятаю, якось узимку в середині 80-х товариш мав зустріти в Баришполі свою майбутню дружину, що прилітала зі змагань. Ми з ним оббігали всю центральну частину Києва - і ніде не знайшли ані квіточки. Навіть на Бесарабці. Може, тому, що вже йшло до вечора. Аж у квітковому магазині на розі Фундуклєєвської та Володимирської товариш умовив продавальницю настригти йому з вазонної рослинки маленьких білих квіточок, схожих на фіалки. Вийшов букетик, як дитячий кулачок. Хоч щось...
А вже наприкінці 80-х вранці 8 березня занесло мене якогось дідька на базар, котрий у народі називають "Юність". Не по квітки, це факт. Але там я виявив юрбу мужиків, душ триста, що прийшли таки по квітки. Тоді там не було різних теперішніх халабуд і тому подібних архітектурних форм. А стояли прості дерев'яні столи та лави, сіро-срібні од дощів та снігів. І були вони порожнісінькі, жодного продавця, жодної квіточки. Минуло трохи часу, на базар крізь юрбу мужиків зайшов якийсь дядько з чемойданом, пройшов до одного сірого стола і відкрив той свій чемойдан. Ні, не відкрив, а так трошечки підняв кришку. Там, усередині, лежали червоні тюльпани. Не я один їх помітив. Помітили всі. І вся ця юрба, всі три чи чотири сотні осатанілих з даремного чекання чоловіків, з ревом кидається до того тюльпанника. Він миттю оцінив ситуацію, схопив свого чемойдана, вискочив на столи і по столах кинувся навтіки. А юрба, ревучи, за ним! Це було, як тепер кажуть, епічне видовище. Варте чучхе-пензля, не менше. Навіть не знаю, чи втік.
А що в наш час? Квітки скрізь, на кожному кроці. Зайшов і купив. Мужчина перестав почуватися добувачем, мисливцем, що вполював і приніс ще тепле, ще з кров'ю не стебельці...
Ніякої романтики.
zieg: (watch)
Мабуть, правильно починати лік років телеканалу з дня виходу в ефір. Може, з моменту одержання установчих документів, реєстрацій, ліцензій та інших папірців. Для мене телеканал почався в цей день 1992 року з невеликих зборів на орендований квартирі десь на колишній Червоноармійській. Було нас не більше десяти. Дві керівниці розказали, що воно буде. Американська компанія StoryFirst International організовує в Україні телекомпанію. Назва - Міжнародна комерційна телерадіокомпанія. На той час приватні канали вже були, кілька штук. Показували взяті в прокаті фільми на побутових касетах VHS у прищепочному перекладі. А наша телекомпанія планувала робити власні переклади, українською мовою, і саме на перекладному продукті будувати поки що програмну стратегію - тоді перекладні програми після совєцької нудоти викликали шалену цікавість. Ще, пам'ятаю, були сумніви (не мої) - як же звучатиме па-украінскі, скажімо, вестерн? Бо не було жодного вестерну, перекладеного українською. Отаке.
Read more... )
zieg: (Fantomas)
Історичний процес стає зрозуміліший, якщо припустити, що деякі війни ведуться не заради перемоги, а задля якнайбільших втрат з обох сторін.
zieg: (rebra)
У плині дискусії про мову мені переконливо довели, що Шевченко - греко-католик, галичанин, писав коломийки.
Мабуть, справжнє прізвище його - Забзуляк чи Ципердович.
zieg: (Default)
Бо сніг пішов.

Єдиний співак, у якого всі до одної пісні слухаю із задоволенням.
zieg: (Default)
Ще дві пісні не зі звичного боку. Щоб знати. Вперше бачу багато які з цих кадрів.
"Невідомий солдат"


"Мій найкращий товариш"


Звісно, осуджую.
zieg: (Fantomas)

Одна з моїх улюблених пісень.
А нижче ще одна. Не улюблена, а просто. Суцільний екстремізм.
zieg: (Leone Leoni)
То її таки консервують. Себто - засипають піском. Знімок од 25 грудня, приблизно третя година дня.


zieg: (czmo)

Рився в архівах, знайшов пачку платівок. Розклав, милуюся. Заходить дочка: "Ой, а що це таке?" Людині 15 років, і вона вже не знає, що це за за штуки і на якому плеєрі (sic!) їх крутять. Годі й казати про милування переливами веселки на доріжках, брання двома розчепіреними пальчиками... Фірма "Мєлодія", що не балувала... Ностальжі, тому й не викину, хоч плеєра (sic!) давно нема й нового купувать не буду.
zieg: (Misce)
Алегорія. Іде по вулиці щойно виписаний з лікарні - точніше, вигнаний за неспроможність оплатити лікування - чоловік. Руки нема, одну легеню видалили, шлунок урізали, нирку тихо вийняли для пересадки багатшому, відкритий перелом ноги навіть не зафіксували... Плентається, шкандибає, стогне... І тут як налетять на нього бандюки! Донецькі, московські, бузіна, калєснічєнко - всі з бейсбольними бучками й кастетами. І по спині, і по голові, і по ногах! Ще й кишені вивертають. А в цей час підходить Об'єктивний Історик, подає одному з бандюків ненароком впущений кастет і додає: "А ще він у 89-му році двічі їхав у трамваї зайцем! А в 90-му хворів на трипер!"
"Дайте йому ще" не каже. Але бандюкам і так додалося наснаги та віри в правоє дєло. І ентузіазму.

Я не дивуюся Герцикові, цьому ястребкові історичних наук. Але чого Вахтангові так свербіла історична об'єктивність саме тепер? Не було вагоміших тем? Чи під бузиною смачніше?
zieg: (czmo)
Оце читаю тут на сайті http://gazeta.ua/articles/valentin-scherbachov/_ultras-ne-shilni-do-rasizmu-i-fashizmu/397414 статю Щербачова, і серед коментарів - отаке:

Бонифаций 31.08.2011 17:39

Последний раз ходил на футбол в 1988г. в ХАРЬКОВЕ , когда "МЕТАЛЛИСТ" взял Кубок СССР обыграв "ТОРПЕДО" Москва . Вот это был ФУТБОЛ , вот это были БОЛЕЛЬЩИКИ !! Гурам Аджоев ,Буряк , Сивуха , Кутепов , Есипов , Иванов , Якубовский , Сусло , Роман Хагба ,Тарасов ....тренер Лемешко . :) Тогда , с уверенностью можно было сказать - ДА это ребята с "Нашего ДВОРА " - Наша СОВЕТСКАЯ Школа А не то , что сейчас . И никаких ультрас-ФАНАТИКОВ тогда НЕ БЫЛО . А сейчас после матча , в близлежащих домах около 2 суток ходить без ПРОТИВОГАЗА опасно , стоит непереносимый запах МОЧИ , как после газовой атаки


Я вперше і востаннє ходив на футбол у вересні 1973 року. Динамо грало з болгарською командою "Септемвриско знаме", 1:0. І в другому таймі раптом бачу, що по бетонних східцях проходу тече ріка. Буквально - ріка. Дивлюся, звідки - а там угорі сотні мужиків стоять і сцять на верхню стінку трибун - і воно ото тече вниз... Тож усе вже бувало, нема нічого нового на світі, крім ай-фонів.

А в першому таймі був такий випадок: нижче через ряд од нас сидів товстий лисий чоловік. Було жарко, він пітнів і весь час витирав лисину хусточкою. А якісь тоді-ще-не-ультрас проходили мимо та й посипали йому на лисину розтовчених чорнильних таблеток - при совітах були такі, з них робили чорнило методом "просто додай води", а тоді добряче поколоти. Дядько, витираючи лисину й лице, розтер увесь той порошок по собі і став як баклажан, та ще й з такими психоделічними розводами. Хто це бачив, почав реготать. Дядько глянув на свою хустинку, всю фіолетову - і зрозумів. Озирається - а чувак, що сидів за ним, побачивши негритянську мармизу, аж у конвульсії затіпався. Дядько, не зважаючи на комплекцію, знизу вгору правим хуком того чувака - хрясь! Нокаут, менти, санітари...

А на поле кидали пляшки з-під пива, запускали великі підпалені літачки з газет...


В середині 70-х Динамо знов у когось було виграло, і неіснуючі тоді фани зібралися на вулиці Ломоносова й величенькою колоною, на кілька тисяч, побігли по Васильківській, тоді по 40-річчя - з криками, скандуванням, биттям телефонних будок... Я теж там біг - з чистої цікавості. Потім приїхало багато міліційних бобіків і колону ту менти хутенько розігнали. Нікого, до речі, не затримали.

Але, як ми розуміємо, "прі саюзє сєкса не било".
zieg: (Misce)
"Солдатенко, как руководитель, оставил для себя мозги расстрелянных. Это решение было принято Солдатенко на основании специфического большевистского критерия. Бялик и его жена не были членами этой группы и не были членами коммунистической партии."


З книжки
Красные партизаны
Украины 1941-1944
Авторы-составители:
Александр Гогун
Анатолий Кентий


СООБЩЕНИЕ ДИРЕКТОРА РУМЫНСКОЙ СПЕЦСЛУЖБЫ СИГУРАНЦА Е. КРИСТЕСКУ ПРЕМЬЕР-МИНИСТРУ РУМЫНИИ Й. АНТОНЕСКУ И РЯДУ ДРУГИХ ЛИЦ О ЛЮДОЕДСТВЕ В ОДНОМ ИЗ ПАРТИЗАНСКИХ ОТРЯДОВ ОДЕССКИХ КАТАКОМБ*
18 апреля 1942 г.**

СОДЕРЖАНИЕ:
Доклад специальной службы информации о подпольной и партизанской деятельности в Транснистрии и на других территориях СССР
Секретно
Сообщение
18 апреля 1942 г.
Группа партизан-людоедов
Одесский областной комитет Коммунистической партии организовал ещё в августе месяце 1941 г. группу партизан, предоставленную в распоряжение советского военного командования для её использования со шпионскими и террористическими заданиями в тылу румынского фронта. Операцией руководили советские капитаны Фролов и Лемичик.
Эта группа первоначально состояла из 42-х человек, оснащённых необходимым обмундированием, оружием, боеприпасами и продуктами.
Read more... )

March 2012

S M T W T F S
     1 2 3
4 5 6 7 8 910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Style Credit

Syndicate

RSS Atom
Page generated Jul. 27th, 2017 06:56 am
Powered by Dreamwidth Studios

Expand Cut Tags

No cut tags

Most Popular Tags