zieg: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] alex_glbr at У всєх на устах

 
А я на місці Михальчишина подякував би інтелігенції.
 
За те, що вона завжди йшла на компроміс із ворогом, і ніколи з прихильниками.
 
За те, що вона пропагувала пацифізм серед своїх, не допускала навіть думки про насильство у боротьбі за своє, а до  сваволі чужинців підходила з співчутям і гуманістичною лінійкою, намагаючись раціональними аргументами пояснити ірраціональні речі, типу волі до життя.
 
За те, що вона протягла в Україну ще з часів Російської імперії оту ідіотську «тайную свободу» кухонну, і дебільну тезу про те, що держава це одне, а батьківщина — обов’язково інше, і що «у власті рукі брадобрєя» і її ніколи не треба здобувати, але чомусь забули захопити із собою тотальну відданість кацапської інтелігенції саме державі, якою б вона не була.
 
За те, що не змогли дати бодай ще одну після Чорновола людину, яка б створила хоч якусь організацію, а замість того зжерла власним егоїзмом і персональними амбіціями (які вважала за безпечніше спрямовувати проти своїх) і організацію і його самого.
 
За те, що ніколи не намагалася знайти спільної мови з простим примітивним людом, а кидала величезні маси на поталу противникам.
 
За те, що  щоразу опинившись у Москві, виконувала ритуальні танці-клятви у вірності «вєлікой русской культурє і літєратурє», що хрумкала українською, «дружбє наших братскіх народов», навіть коли їх про це й не питали, наче це прошите.
 
За оті вічні поїздки всіма континентами на безглузді семінари-кольоквіуми, в той час коли підопічний їй нарід був на межі елімінації.
 
За премії, звання і нагороди від кучмістів та янучарів, за зйомки у агітках про «укрофашистов» і «русскіх запорожскіх козáков».
 
За щирий подив, чому це минулі заслуги не дають карт-бланш на всю решту життя, і все, для чого треба зусилля, не складається тільки від її доброзичливого настрою.
 
За те, що маючи двадцять років тому ідеальні умови і дарунок з небес, вона тупо повністю провалила свою (і тільки свою!) місію, а країна опинилася навіть не там, звідки починала тоді.
 
За те, що кожен раз між війною і ганьбою вона палко закликала до ганьби. А всі довкола отримували і те, і інше.
 
Спасібо, родная укрáінская інтеллігєнция!
 
Учітєсь пісать по-русскі, прігодітся в томожном союзє!
 
А там, глядішь, і заслуженого Євразіі дадут.
 

zieg: (sniper)
От читаю опуси Ярослава Грицака - і часом здається, що він їх писав, щойно змінившись з варти коло камери Івана Дем'янюка.
zieg: (Default)
тих, хто кличе українців до єдності - "Боже, нам єдність подай", "Не цураймося, признаваймося", "Єдність, єдність", "Схід і Захід разом" - у нехтуванні азів науки про життя. На відміну від заліських мордорців та різних інших дагів/чеченів, українці не стадні, а ТЕРИТОРІАЛЬНІ тварини. Переможемо, коли навчимося цю нашу ваду перетворювати на перевагу.
zieg: (alfons)
Книжка Конрада Лоренца "Агресія" - одна з моїх улюблених. Вона про рибок і про гусей, але з неї багато чого стає зрозуміло і про людей.

Отже, про рибок. Вони поділяються на дві великі групи - одні, падлюки, егоїстичні, риють собі нірки скраю і нікого на свою територію не допускають. При цьому дуже барвисті, яскраві, індивідуальні. А до другої групи належать рибки, що плавають косяками. Вони всі однаковісінькі, сріблясто-сірі, анонімні, не відрізниш одну від одної. Що їм дає плавання косяками, науковці до кінця так і не з'ясували. Ані їжі більше, ні захисту. Зате "та всі як один, та всі як один". При чому плавають косяки хаотично, незбагненно, і кожна рибка всіма своїми органами чуття стежить, щоб точнісінько повторювати кожен рух косяка. Навіщось.

І що зробили науковці? Виловили одну рибку й видалили в неї половину її схожого на кишечку мозку. Передню половину, ту, що відповідає за синхронність руху в косяку. А задню, ту, що відповідає за харчування, за всі інші рухи, лишили. І випустили ту півмозкову рибку назад у косяк.

Що ж вийшло? Рибка з косяка плавала собі, де хотіла, не озираючись на риб'ячий колектив. Побачить смачненьку планктонинку - шасть туди. Злякається якоїсь хвильки - шасть сюди. І уявляєте - весь табунець, весь косяк рибок почав точнісінько повторювати її рухи й плавати так само, як та калічна рибка. 

Мораль: щоб бути вождем мас, треба мати велику вавку в голові.
zieg: (Default)

Дивна публіка мешкає в моєму будинку. Ніби й нормальні люди, але мають цікаву особливість. Наприклад, зламається в під'їзді ліфт - і всі ходитимутьь пішки на свій поверх, але ніхто не провідомить про поламку в ЖЕК. Чомусь жеківська диспетчерка про несправний ліфт довідується тільки від мене. Кілька років тому в нашому дворі періодично горів сміттєзбірник. І ніхто - НІХТО! - Ніколи! - крім мене - і не думав викликати пожежників.

Поки писав, пригадав випадок, який показує, що така дивна публіка живе не тільки в нашому під'їзді. Один мій прадавній друг не живе в Черкасах, проте має там квартиру. Зрідка заїжджає, щоб одвести душу - погульванити. Якось, розповідає, так погульванив, що отямився в самих трусах на березі Дніпра, з нижньою частиною тіла у воді. Усі речі, гроші, документи тощо хтось у нього добросовісно вкрав. Друг, як був - у самих трусах - подався до себе на квартиру. Але ж ключів теж нема! А двері броньовані. Задурманений алкогольними випарами друг, замість викликати фахівців, які відмикають будь-які двері-сейфи-фортеці за лічені хвилини, вирішив просто виламати двері. Сусідів він нікого не знав, та й не було нікого вдома - усі на роботах/базарах. Пройшовся по сходах і на якомусь поверсі знайшов дві залізні труби, кимось дбайливо прапасені. Узяв їх, вивалив двері, зайшов у квартиру. Заснув. Увечері на рештки грошей організував собі купівлю футболки, шортів та в'єтнамок (то окрема історія) і вирішив повернути хазяїнові взяті без дозволу труби. Проте не міг згадати, на якому ж поверсі їх узяв. Почав дзвонити у схожі квартири - чи це не ваші, часом, труби? І скрізь - СКРІЗЬ! - його запевняли, що труби не їхні, що вони ніколи їх не бачили навіть здалеку.

До чого це я? А. Тепло в моєму будинку ввімкнули ще на тому тижні. Але конструктивна особливість системи опалення в нас така, що поки я на своєму останньому поверсі не стравлю з батарей через кран Маєвського повітря, тепла в квартирах на стояку не буде. Я не мав часу це зробити аж до сьогодні. І ніхто - Ніхто! - з сусідів не подзвонив мені в двері й не спитав: "А ви б не хотіли стравити з батарей повітря?" Так само бувало й попередніми роками... Людям не хочеться виходити зі своєї хати скраю, навіть якщо та хата нетоплена.

March 2012

S M T W T F S
     1 2 3
4 5 6 7 8 910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Style Credit

Syndicate

RSS Atom
Page generated Sep. 23rd, 2017 03:54 am
Powered by Dreamwidth Studios

Expand Cut Tags

No cut tags

Most Popular Tags