zieg: (StG-44)
У роки юності був зі мною такий випадок. Приїхав я з Києва, зустрівся з друзями - Шаріком та Толюнчиком. Пішли в клуб. А в рідному селі є навчальний заклад - гідромеліоративний технікум. Сільські хлопці, в принципі, з технікумськими не конфліктують, але бувало всяке. Отож заходимо ми в клуб (Будинок культури), і у дверях чи то Шарік штовхнув, чи то Шаріка штовхнули - одно слово, виник словесний конфлікт зі студентом технікуму. Оскільки Шарік був напідпитку, то конфлікт дедалі загострювався. Врешті-решт Шарік затопив тому хлопцеві в диню, аж той упав і ноги задер. Під час конфлікту ми поводились так: Шарік качав права й шарпав чувака за барки; Толюнчик мовчки стояв; я ж намагався Шаріка відтягти від жертви, кажучи: "Перестань! Перестань! Чого ти до нього причепився!"
Не встигли ми й двісті метрів одійти в напрямку нашого кутка (одиниця неофіційного адміністративного поділу на селі), як почули ззаду кінський тупіт. За нами гналося душ сорок хлопців з піднятого по тривозі технікумського гуртожитку. Була вже ніч і ми легко сховалися. Месники побігали, побігали, поматюкалися та й повернулись у свій гуртожиток.
На ранок я поїхав у Київ, а приїхав знову місяців через два. І довідався, як розвивалася ситуація. Ударений з Шаріком помирився, Толюнчик мусив виставити пляшку за моральні збитки, а найдовше і найзапекліше шукали мене, щоб побити до синього стану.
Мораль: Завжди найдужче луплять миротворців.
Якщо, боронь боже, кацапи переможуть (тьху-тьху-тьху), вони Луканову за цю статтю встромлять багнета в сраку.
http://gazeta.ua/articles/lukanov-jurij/_zhoden-pristojnij-ukrajinskij-istorik-ne-e-zatyatim-apologetom-banderi-i-oun/425416
zieg: (StG-44)
Двадцять років тому мені частенько доводилось літати на гелікоптері Ка-26 у Чорнобильську зону. І навколо зони. Наприклад, у місто Славутич. Якось майже навесні, десь у таку пору, як тепер, вилетіли ми зі Славутича і повернули вздовж Дніпра на Київ. А на льоду сиділи оті намахані, що завжди сидять на льоду над ополонками. Рибу ловлять, чи що. А летіли ми низенько, може метрів 25. І декотрі з тих намаханих забули про свою важливу справу, посхоплювалися й давай махати нашій маломоторній авіації. Намахані ж. А лід, знаєте, тане, вже тоненький. І от одне з намаханих - поки сиділо на своїй скриньці, то лід тримав, а як устало і замахало - лід трісь! - провалилося. Давай ми нарізати над ним кола, привертати увагу. Слава суті речей, колеги кинули йому якусь мотузку й витягли. Думаю, відпоїли горілочкою і нічого йому не сталося. А могло ж бути й отаке:

U.S. rescue chopper shoots six Libyan villagers as they welcome pilots of downed Air Force jet

Read more: http://www.dailymail.co.uk/news/article-1368633/Libya-war-US-chopper-shoots-6-villagers-welcomed-Air-Force-F-15-crash-pilots.html#ixzz1HQqbAxBw

Мораль: нІчого махати руками перед гелікоптерами. Обирайте для махання F-16, F-18, Mirage, Rafale, Tornado GR4 чи, якщо пощастить, Eurofighter. Це не так боляче.

March 2012

S M T W T F S
     1 2 3
4 5 6 7 8 910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Style Credit

Syndicate

RSS Atom
Page generated Jul. 27th, 2017 06:58 am
Powered by Dreamwidth Studios

Expand Cut Tags

No cut tags

Most Popular Tags