zieg: (watch)
[personal profile] zieg
Мабуть, правильно починати лік років телеканалу з дня виходу в ефір. Може, з моменту одержання установчих документів, реєстрацій, ліцензій та інших папірців. Для мене телеканал почався в цей день 1992 року з невеликих зборів на орендований квартирі десь на колишній Червоноармійській. Було нас не більше десяти. Дві керівниці розказали, що воно буде. Американська компанія StoryFirst International організовує в Україні телекомпанію. Назва - Міжнародна комерційна телерадіокомпанія. На той час приватні канали вже були, кілька штук. Показували взяті в прокаті фільми на побутових касетах VHS у прищепочному перекладі. А наша телекомпанія планувала робити власні переклади, українською мовою, і саме на перекладному продукті будувати поки що програмну стратегію - тоді перекладні програми після совєцької нудоти викликали шалену цікавість. Ще, пам'ятаю, були сумніви (не мої) - як же звучатиме па-украінскі, скажімо, вестерн? Бо не було жодного вестерну, перекладеного українською. Отаке.

У той же день мені дали на редагування перший переклад, науково-популярної програми про ластівок. І почалося. Ночами інженери записували з супутника програми британського SuperChannel, віддавали касети перекладачам, потім текст вичитував редактор, потім актори в студії записували.

Через якийсь час приїхали американські засновники - Даґлас Малголм і Пітер Герві. Виклали свої погляди й плани. Вони теж хотіли, щоб канал працював у форматі VHS, однак у нашій команді були переважно люди з УТ, вони переконали, що потрібен професійний формат. На Betacam у засновників не було грошей, тому обрали мало поширений, але дешевший формат Umatic-SP.

Перша ж проблема, з якою стикається буржуйський інвестор в Україні - відсутність кадрів. Тобто телевізійники були, дуже високого рівня професіонали, однак для "перекладного" каналу не виявилося перекладачів. Випускники інституту іноземних мов, яких повен Київ, не вміли перекладати на українську взагалі. Особливо художні тексти. Як згадаю той жах, що вони приносили... Не було акторів. Спочатку озвучували самі режисери та редактори противними аматорськими голосами. Перший художній фільм, Humty-Dumty man, про шпигунів, озвучили саме так. Потім з'явились актори. Ті перші, що приходили, часом записували півгодинну програму два дні, по кілька годин у студії. Іноді доводилося сідати поряд з ними й штурхати ліктем у бік, коли починалася фраза. І вдруге - коли пауза, бо хто там ті паузи чув! Пам'ятаю, один теперішній корифей дубляжу, чудовий актор, таким ліктьовим методом озвучував п'ятихвилинний мультик 16 годин, якраз два дні. Хе-хе.

Перший ефір був, здається, наприкінці червня, на 32 дециметровому каналі. Тоді все тіві-мовлення йшло в метровому діапазоні, дециметрових антен майже не було, і про наше існування мало хто й знав.

З часом керівництво почало виділяти гроші на купівлю програм, серіалів. Перший мексіканський серіал, перекладений українською називався "Пасіонарія, квітка пристрасті" (якщо не плутаю). До речі, серед перекладачів з іспанської був справжній шпигун, літній уже чоловік, який багато років "легендовано" прожив у Латинській Америці. Страшенна кількість була науково-популярних фільмів про природу - Wild America, ще якісь. Покійна львівська газета "Пост-Поступ" навіть знущалася, мовляв, хто ж дасть рекламу "під біганину польових мишок". Помалу-помалу програм, фільмів, серіалів більшало. Почали перекладати новини ITN, де було всякого міжнародного, чого українські офіційні теленовини не показували, бо не вміли.

Отак ми й вигребли на досить пристойний рівень.

Працювали всі в одній великій кімнаті прямо під вежею на Дорогожицькій. Сиділи на роботі по 14 і більше годин, були голодні, бо не мали часу вибігти пообідати, тому всякий бутерброд, необачно залишений на "чайному" столі, миттю зникав безслідно. Британські інженери, які ладнали апаратуру для майбутнього мусік-радіо (воно входило в ту саму Міжнародну комерційну трк), необачно лишали свої суміші сухофруктів та горішків. Через годину з них лишався тільки целофан. Згодом складались і купляли велику бляшану банку повидла і ним харчувалися. Слово "повидло" стало загальною назвою для поганого й нецікавого телепродукту.
Наша начальниця з'їздила в Америку й розповідала, як там багато й добре працюють. А все чому? Бо в них продумана "структура пітанія", яка дає силу для напруженої роботи. Слова "структура пітанія" теж стали в нас мемом.

Довго не могли придумати назву для каналу. Всякі були пропозиції - і "Всесвіт-ТіВі", і "Супернова"... Але Даґласові Малгголму сподобалося ICTV, бо: "I see TV!" Однак назва була "самопроголошена", неофіційна, в жодних документах не відображена.

Коли я там працював, мовлення в ICTV майже на 100 відсотків велося українською. Жодний телеканал в Україні (!) ні до, ні після, не міг цим похвалитися. Як не може, чи не вважає за потрібне, і саме теперішнє ІзяТіВі.

Оце короткий історичний нарис-експромт.

Цікаво, що нинішнє ICTV впевнене, ніби йому років 15 і дуже дивується, що життя в ефірі було й до Богуцького.
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

March 2012

S M T W T F S
     1 2 3
4 5 6 7 8 910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Style Credit

Page generated Jul. 24th, 2017 12:44 pm
Powered by Dreamwidth Studios

Expand Cut Tags

No cut tags

Most Popular Tags